Так, менш-більш, можна схарактеризувати ситуацію на церковному відтинку в Англії. Непримирливе становище єпископа, як по відношенні до Покійного Патріярха, так і до вірних його ідеям у Великій Брітанії — нищить в самих основах нашу Церкву. З другого боку, подавляюча більшість згуртованих в Патріярхальному Об’єднанні вірних, без єпископа й при постійних моральних та «законних» провокаціях з священиками, що вірні ідеям Патріярха, не багато можуть осягнути в розбудові релігійного та церковно-адміністративного життя нашої Церкви.
Така сумна дійсність, і ніяких виглядів на зміну ситуації немає. Правда, в останньому часі помічаються спроби, коли не наладнати, то хоча злагіднити ситуацію, але на остаточну розв’язку виглядів немає.
До цих злагіднюючих проявів належить, в першу чергу, звільнення від суспензи тих священиків, які з доручення Голова нашої УКЦеркви обслуговували всіх тих вірних у Великій Брітанії, які не могли погодитись із становищем єп. Горняка проти Голови своєї Церкви та з його намаганням знеславити, осмішити й явно протиставитися Голові.
Цей злагіднюючий крок вийшов не від місцевого єпископа, але від ватиканських чинників, які бачили, до чого вела негнучка політика єп. Горняка,— анулювали його попередню вимогу суспендувати немилих йому священиків, які залишалися вірні Голові нашої Церкви, помимо того, він сам залишився далі негнучким, неуступчивим, без огляду на добро нашої Церкви на цьому терені.
Чим живе об’єднане в УКПО мирянство?
Вже десятий з черги рік релігійне життя наших вірних обмежується обслугою двох, часами трьох священиків і двох емеритів, які обслуговують лише свої парафії. В останньому часі прийшли до помочі один о. диякон і один піддиякон. Невелика це допомога в обслузі таких широкорозкинених громад, але все таки є осередки у 90% пропатріярхальні, які мусять вдовольнятися Богослужбою раз на три місяці. Лише кілька осередків має постійні Богослужби чи Молебні, а більшість тільки раз на місяць. Це найбільша турбота УКПО.
Насамперед перед кандидатами до духовного стану єпископ відмовою видати потрібну опінію-апробату унеможливив вступати до Духовної Семінарії. За останні два роки у тому напрямі ситуація дещо покращала, але втрачених сім років змарновано намарне. Лише за два-три роки можна чекати допливу нових священиків. Це друга турбота, яка була постійно на порядку нарад президії УКПО.
Відрадним явищем є факт, що кожного року або наші парохи, або УКПО організує прощі до відпустових місць як у Англії, так і поза Англією. В останньому році відбуто прощу до Риму, до Фатіми, до Люрду, до Святої Землі, а також місцеву подорож до Голівел у Валії. Крім того, на похорони Блаженнішого Патріярха виїхала група понад 130 осіб. Але це відрадне явище мас свої від’ємні сторінки. Бо при виїзді одного нашого священика з Англії,місцеві вірні мусять залишитись без духовної опіки принайменше в трьох осередках (бо, звичайно, в неділю один священик править три Служби Божі).
Черговою проблемою, яка стояла на порядку нарад президії, це була справа нашої молоді. Як привернути молодь до Церкви, як її включити у працю УКПО. Відбуті досі кількаразові дяківські курси, дияконські чи катехитичні виявили, що зацікавленість існує, але поруч з цим існує нищівний вплив чужого оточення, від гедоністичного до крайньо лівого, як теж моральне знищення, ширене колами, що оточують єпископа, чим нищать довір’я до своєї Церкви, до своїх священиків, врешті морально дискредитують самого єпископа та псують його авторитет серед людей.
Щоб хоч частинно зарадити тому, влаштовано в лютому «Курс молодого активу УКПО» для 45 учасників з дводенною програмою. Викладали на курсі інж. Т.Кудлик, мгр Р.Кравець, Ю. Єнкала, М. Томашек та ред. І. Дмитрів. Теми були такі: Огляд історичного розвитку УКЦеркви», «Сучасний стан Української Церкви в Україні та Східній Европі», «Спроби створити український Патріярхат в минулому і в теперішню пору», «Чому нам потрібний Патріярхат», «Становище нашого єпископату й становище Ватикану до патріярхату».
Широка дискусія виявила зацікавлення з одного боку проблемами, а з другого — виявила великий брак знання про свою Церкву серед молоді. Для учасників опрацьовано конспект доповідей і приготовляється наступний курс у лютому наступного року.
Учасники курсу звичайно зголошуються самі або більші відділи висилають на курси своїх молодих членів. На загал помічається, що молодь не бажає вмішуватись у релігійний конфлікт і радше стоїть взагалі осторонь своєї Церкви без огляду чи по одній, чи по другій стороні. Це найгрізніше явище, бо раз відчужившись від Церкви, трудно наново буде її притягнути. Такий стан теж негативно відбивається на зголошеннях до священичого стану.
Постійною, але не основною справою, була справа відкликання з нашого терену єп. Горняка. Ситуація зараз є така, що єпископ із своїми 11 священиками залишився без вірних, а переважна більшість вірних при чотирьох священиках залишається без єпископа. Єпископ вирікся нас ради «чужої букви закону» і не бажає поправити ситуацію, ані зробити однієї поступки, яка б уможливила розв’язку ситуації. Ватиканські чинники роблять різні спроби, які розбиваються на впертості єпископа, а вірні терплять далі. Церква роздерта, без можливості єднати нас, вести до висот, розвиватися вглибину та в ширину. Всю енергію зуживається до поборювання чи заперечування закидів з другої сторони. Не стало Блаженнішого Патріярха Йосифа, то тепер прибічники єпископа лають на всі лади Східню Конгрегацію, яка уневажнила суспензи, стараючись довести до ліквідації конфлікту.
Іншими словами, помимо деяких позитивних явищ, в Англії нічого не змінилося на церковному полі.
