Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

В ім’я Боже для України

Розпочався новий навчальний рік у Тернопільській вищій семінарії УГКЦ імени Патріярха Йосифа Сліпого.

Майже зразу після виходу Української Греко-католицької Церкви з підпілля у селі Велика Березовиця, що під Тернополем, почала діяти філія Львівської духовної семінарії. Хоч перехідна і у значній мірі доповнююча, вона здобула за короткий час добре ім’я серед нашого громадянства. Особливо це стосується виховання питомців.

У 1994 році філія була перетворена у Тернопільську вищу духовну семінарію імени Патріярха Йосифа Сліпого.

І як сьогодні не згадати надхненну, жертовну працю її ректора, а тепер ще й генерального вікарія Тернопільської єпархії отця-мітрата Василя Семенюка. Це він започаткував семінарію ще в умовах підпілля, це він подбав про створення в семінарії атмосфери високої духовности й щирого служіння Господеві Богу, українського патріотизму майбутніх священиків. Це під керівництвом о. Василя сільська плебанія перетворена у величні корпуси духовної семінарії.

Надаючи особливого значення святим місцям у вихованні душпастирів, о. ректор створив для студентів-богословів нетлінну духовну опору у відродженій ієрархією УГКЦ за його невтомною ініціятивою Зарваницькій святині, яка перетворюється у всеукраїнський духовний центр.

Особливістю Тернопільської семінарії є те, що на пропозицію Інституту національного відродження України за благословенням Патріярха Мирослава-Івана Любачівского у ній від самого початку викладається історія України та українського мистецтва.

Гаряче підтримана о. ректором ідея відновлення якнайширших духовно-громадських обставин греко-католицького священика, які він мав перед більшовицьким погромом нашої Церкви, привела у минулому навчальному році завдяки перетворенню філії у самостійну вищу духовну семінарію до створення катедри гуманітарних наук. До викладання були запрошені прекрасні викладачі. Крім археології, історії та мистецтвознавства до навчальної програми включені курси української мови (доцент Марія Крупа), української літератури (доцент Михайло Чорнописький), психології (магістер Орест Добрянський) та англійської мови (викладач Софія Мамчур). Цього навчального року українську літературу викладає професор Роман Гром’як.

Цивільні предмети викладаються у тісному зв’язку з богословськими дисциплінами, які ведуть високоерудовані професори-отці старшого й молодшого віку, а також згідно традицій і потреб Церкви східнього обряду, плекання якого є нашим спільним обов’язком. Ці предмети сприятимуть утвердженню в семінарії духу екуменізму, що випливає із заповітів Великих Отців нашої Церкви Митрополита Андрея Шептицького та Патріярха Йосифа Сліпого.

Дуже важливо, що семінарія носить ім’я славетного Патріярха. Це багато до чого зобов’язує. Семінарія повинна активно сприяти побудові музею свого Патрона у його родинній хаті в селі Заздрість і бути його опікуном. Разом із тим музей буде незамінимою творчою базою для семінарії.

Керівництво єпархії та отець ректор турбуються про те, щоб семінарія використовувала великий досвід Львівської Духовної Семінарії та Богословської Академії, які під орудою о. ректора Йосифа Сліпого стала взірцевою вищою духовною школою українського народу, справжнім вогнищем національно-патріотичного виховання молоді.

Наприкінці минулого століття у мальовничому куточку Великої Березовиці, тут, де тепер розміщена духовна семінарія, у старому парафіяльному будинку проживав сподвижник «Руської Трійці», один із найактивніших діячів українського церковного й культурного відродження мій прадід о. мітрат Роман Ганкевич, отець Йосиф Скоморовський, який похований на місцевому цвинтарі. Його могилу українська держава взяла під охорону як пам’ятник історії. На березовицькому приходстві побував славнозвісний соратник о. Маркіяна Шашкевича отець Яків Головацький, який дуже хотів видати п’ятитомний польсько-український словник, що був справою всього життя Й. Скоморовського.

Тут до знищення більшовиками Греко-католицької Церкви жила наша родина. Мій батько — священик, а також поет і композитор Петро-Олександер Герета, — дуже любив Березовицю. Сюди він спровадив багатьох осиротілих родичів моєї матері, зокрема родину о. Степана Книша, якого заарештували червоні окупанти у 1941 році одночасно з о. Степаном Бандерою і замучили у тюрмі.

Я щасливий, що в усіх парафіях мого батька відродилась свята Українська Греко-католицька Церква: у Великій Березовиці і у Великих Гаях, в Острові і у Скоморохах, в Смолянці і у Курівцях, Виспівцях і в Цеброві. Заново збудовано знесену більшовиками Успенську церкву в Тернополі.

Я впевнений, що нова семінарія виховуватиме священиків, які будуть для рідного народу і душпастирями, і культурно-освітніми провідниками й порадниками у господарці та побуті. Їхня праця буде співзвучна часові, вона відродить зболену душу нашого народу, допоможе збудувати величний Храм Духовности й Незалежності України.

Ігор Герета
Викладач духовної семінарії ім. Патріярха Й. Сліпого,
директор Інституту національного відродження України,
Голова комісії обласної ради з питань культури й духовного відродження

15.IX. 1995 р.

Поділитися: