Субота і неділя, себто 27 і 28 травня 1989 p., у Торонто проходили під знаком святкувань ювілеїв — п’ятдесятліття священства і сорокліття єпископського служіння Преосвященнішого Владики Ізидора Борецького. Відзначення ювілеїв Владики Ізидора були справді великою подією в житті української громади Торонто й околиці, а зокрема Торонтської Епархії. Численна участь вірних під час відзначення цих глибоко символічних ювілеїв Владики Ізидора була своєрідною і незаперечною маніфестацією пошани і любови вірних, священиків і преподобних сестер не тільки Торонтської Епархії до свого милолюбленого Владики Ізидора. Правда, вони вже мали нагоду і перед тим висловити свою любов і вдячність за його дбайливу, щиру й віддану працю, яку Владика здійснював на протязі п’ятидесяти років душпастирської і сорока років єпископської праці для спасіння вірних і добра нашої Помісної УКЦеркви. На протязі того часу доводилось багато пережити, багато зробити, щоб довести Торонтську Епархію до такого успішного розвитку, як вона зараз є.
Ось це велике зрозуміння Владикою Ізидором проблем своїх вірних на протязі всього часу придбало йому щирих і відданих шанувальників. З цього випливало, що Владика Ізидор розуміє своїх вірних, знає їх болі, знає їх проблеми і, навпаки, вірні розуміли проблеми Владики Ізидора і допомагали спільно йому їх розв’язувати. На такому взаємному розумінні виростала, росла і розвивалась Торонтська Епархія. Власне, під час всіх святкувань і відзначень ювілеїв Владики Ізидора завжди підкреслювались і наголошувались вищезгадані прикмети. До речі, доброта і любов Владики Ізидора була і залишилась, включно до його недругів, прямо неперевершеною. Зокрема цю любов відчували і відчувають священики Торонтської Епархії. На жаль, деякі з священиків, як канцлер Владики о. Роман Даниляк, не спромоглися зрозуміти і виявити цієї вдячности своєму Владиці, в його інтерв’ю, що появилось у самий день святкувань Владики Ізидора. Так, 27 травня у «Кетолік Реджістер» було болюче і незгідне з правдою повідомлення про те, що Владика Ізидор зрезиґнував. Але Владика Борецький належить до таких добряг, що напевно вже йому це простив. Відкритим залишається, чи громада йому простить? Чи о. Р. Даниляк зуміє вибачитись!
Звичайно, ця справа пов’язана з нетактовною і дещо шорсткою вимогою Східньої Конгрегації, щоб Владика Борецький вніс резигнацію з огляду на його похилий вік. Ця вимога серед вірних не тільки Торонтської Епархії викликала глибоке невдоволення, а подекуди навіть обурення. Цей вияв вірних є безпосереднім показником, що вірні не є байдужими до долі нашої Церкви, до своїх владик, а зокрема владик, що розуміють мирян і стараються з ними творити спільно церковне життя.
Безпосереднім виявом цієї небайдужости, а водночас пошани й любови до свого Владики Ізидора вірні заманіфестували своєю численною безпосередньою участю у бенкеті на пошану Владики Ізидора, що відбувся увечері, 27 травня 1989 р. в престижевому Роял-Йорк Готелі у Торонто, у якому взяло участь понад 1,200 осіб. Це був і залишиться багатомовним фактором для тих, що не дооцінюють нашої Церкви.
Бенкет розпочався о годині сьомій вечора. Програму вечора відкрив коротким словом голова Централі Українців-Католиків Торонтської Епархії, д-р Микола Кушпета, який водночас представив господаря бенкету Любомира Козака. Хор «Веснівка» під дириґентурою Квітки Зорич-Кондрацької виконав славень «О Канадо», «Отче наш», «Веснянка» і «Христос воскрес». Владика поблагословив пасхальну трапезу, яку розпочато тостом за їх Величність Королеву Єлисавету ІІ. За почесним столом разом з Ювілятом Владикою Ізидором сиділо багато, багато достойних гостей і владик. Серед владик були: Митрополит Максим Германюк, Єпископ Української Православної Церкви Всеволод Майданський, Владика Василь Лостен, Владика Роберт Москаль, Владика Василь Філевич, Владика Михайло Руснак, Архиєпископ Римо-католицької Церкви Жозеф-Орель Плюрд з Оттави та інші.
У серії привітів першим був прочитаний лист від Папи Івана-Павла ІІ, що його прочитав єп. Михайло Руснак. Привіт Блаженнішого Патріярха Мирослава-Івана в імені Синоду УКЦеркви прочитав Владика Іван Прашко з Австралії. Далі слідували безпосередні усні привіти, серед яких перший виголосив Владика Максим Германюк, а далі Архиєпископ Римо-католицької Церкви Жозеф-Орель Плюрд, Владика Всеволод від Української Православної Церкви США й Канади, що належить до юрисдикції Вселенського Патріярха Димитрія II. Юрій Шимко вітав від Світового Конгресу Вільних Українців, Василь Бойчук від посадника міста, від газети «Мета» — Наталія Богданович прочитала давно написаного привітального вірша, інж. Василь Колодчин — голова Українського Патріярхального Світового Об’єднання привітав від мирян, д-р Марія Квітковська від Світової Федерації Жінок і останнім вітав о. мітрат Мирон Стасів в імені духовенства. Молодіжні ансамблі вручили Ювілятові китицю квітів. Д-р Мирослав Малецький у супроводі представника вручили Владиці подарунок від дивізійників.
Виголошувані привіти були переплетені мистецькими точками: Оксана Рогатин-Макогон (сопрано) виконала «Молитву за Владику», музика М. Недільського. (Це, властиво, слова і мелодія, себто музика «Молитви за Патріярха», мабуть, не годиться так легко міняти тексту; до речі, це не перша зміна). Думу «Лебеді» з опери «Легенда про Київ», муз. О. Білаша і чардаш з опери «Фледермавс» — Й. Штравса. У мистецькій частині також виконав два номери скрипаль Тарас Криса. Акомпаньятором до всіх мистецьких виступів був Майкел Кюрі.
Слід підкреслити, що майже у всіх привітах як письмових, так і усних, були підкреслені особливі прикмети Ювілята, Владики Ізидора, а саме його велика відданість душпастирській праці, любов до Церкви й українського народу, доброзичливість, вирозумілість, добрячість і в загальному позитивна настанова все постійно робити з любови до ближнього добро. Ці прикмети допомогли Ювілятові провести вагому працю у Епархії на славу Божу і добро нашої Помісної Церкви.
Зворушливим моментом було висвітлення «відео»-стрічки, що її кілька чи кільканадцять годин перед ювілеєм одержано з України. На кольоровій «відео»-стрічці були записані й показані привітання і молитви від митрополита Володимира Стернюка у Львові та богослуження, яке відправляв у наміренні Ювілята Ізидора Владика П. Василик з священиками серед української природи, бо ж наша УКЦерква все ще не має свого визнання. І знову з уст Владики Василика прозвучали слова привіту і вдячности Ювілятові за його доброту та віддану працю.
Під час бенкету відбулось відкриття погруддя Ювілята, Владики Ізидора у виконанні нашого відомого скульптора Л. Молодожанина. Під кінець останнє слово виголосив Ювілят, Владика Ізидор. В першу чергу Ювілят подякував усім, що приготовили цей величавий бенкет, виконавцям мистецької частини, усім, що його привітали з ювілеями, і всім учасникам, що так численно прийшли, щоб «відзначити не так мій, як Епархії ювілей». Ювілят говорив легко, з дотепом і гумором. Хоч вже була пізня пора, бо добігала дванадцята година ночі, то учасники з повагою слухали слова Ювілята та тільки час до часу на його дотеп вибухали щирим сміхом з оплесками. У своєму слові з дотепом Ювілят згадав про свою «резигнацію»: «Мені казали, щоби я зрезиґнував з Торонтської Епархії. Справді, я був написав резигнацію, поклав у коверту і наклеїв багато марок, щоб припадком лист не повернувся, але перед тим пішов у цій справі порадитися з адвокатом, а він мені сказав цього не робити. Цей лист по сьогодні лежить у моєму бюрку. Чомусь дехто каже, що я зрезигнував. Я не зрезигнував, не резигную і не думаю резиґнувати». Учасники ці слова прийняли довготривалими оплесками. В цілому атмосфера була приємна. Бенкет закінчено молитвою «Ангел вопіяше», гимном «Ще не вмерла Україна» і молитвою «Боже Великий».
Продовження відзначення і святкувань ювілеїв Владики Ізидора продовжувалось у неділю, 28 травня ц.р. У церкві св. Миколая о годині 11 перед полуднем була відправлена торжественна архиєрейська Служба Божа, яку відправив Ювілят у сослуженні присутніх владик і багатьох священиків. Під час Божественної Літургії були присутні Папський Пронунцій архиєпископ Анджельо Пальмас та Владика Української Православної Церкви Всеволод. Церква була по береги заповнена вірними. Співав церковний хор. Після короткої проповіді — слова Ювілята, довшу проповідь виголосив Папський Пронунцій А. Пальмас, який звернув увагу на особливі заслуги для Української Церкви, а зокрема для Торонтської Епархії Ювілята Владики Ізидора, наголошуючи прикмети добродійности і милосердя. Під кінець Служби Божої о. парох Димитрій Паньків церкви св. Миколая, який тількищо прибув з України, прочитав привітання від владик з України для Ювілята Владики Ізидора, а після цього о. д-р Петро Біланюк прочитав привітання від Митрополита Володимира Стернюка зі Львова. Під час Служби Божої багато вірних приступило до Святого Причастя. Архиєрейську Службу Божу, що закінчилась коротко перед другою годиною, закінчено співом «Христос Воскрес».
Безпосередньо після закінчення Торжественної Літургії у залі церкви св. Покрови відбулось прийняття для всіх владик, священиків хору і членів Українських Молодіжних Ансамблів, на яке всіх сам запросив Ювілят — Владика Борецький.
Тут знову, як і перед церквою св. Миколая, відбулося вітання хлібом і сіллю. Ювілята і його достойних гостей — Папського Пронунція архиєпископа А. Пальмаса. Українські Молодіжні Ансамблі під дириґентурою відомого Василя Кардаша виконали «Буде ім’я Господнє». Отець парох д-р М. Стасів привітав Ювілята і всіх достойних гостей. Преосвященніший Владика поблагословив приготовану панями їжу. Після обіду відбулась коротка мистецька частина, у якій взяли участь Українські Молодіжні Ансамблі під диригентурою Василя Кардаша при фортепіяновому супроводі Мирослава Колесара і Тріо «Верховина».
Підсумовуючи, слід підкреслити, що відзначення ювілеїв п’ятдесятріччя священства і сорокріччя єпископського служіння було дбайливо приготоване і добре переведене. Організатори подбали про надрукування пропам’ятної програмки, у якій були поміщені чомусь тільки деякі привіти. До речі, у тексті цих привітів належало було провести певну редакційну роботу й усунути деякі стилістичні й граматичні помилки. Мистецьке оформлення титульної сторінки належить В. Беднарському, за редакцію був відповідальний М. Поронюк. В загальному відзначення відбулось гідно, величаво і достойно. Слід радіти, що Ювілят Владика Ізидор у добрій кондиції є ще повний сил. Бажаємо йому дальших успіхів у його нелегкій душпастирській праці. Організаторам бенкету належить подяка за добре проведену працю.
Микола Галів
