Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Воздвигнено новий храм св. Юра в Нью Йорку

У Вербну Неділю, 23 квітня 1978 р. в Нью Йорку при численній участі вірних посвячено новий храм св. Юра. Це була справді радісна хвилина в житті парафії св. Юра в Нью Йорку. Для такого радісного свята не можна було підібрати кращого дня, як Вербну Неділю. Вербна Неділя, це радісний день у Христовій Церкві, який нам нагадує тріюмфальний в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Ісуса Христа вітали як царя, викрикуючи – осанна, осанна, а зараз після цього слідували страсті — хресна дорога, розп’яття і знову радісне, і вічне Христове Воскресення. У Вербну Неділю Єрусалим був заповнений народом. Очевидно не збираюсь тут робити паралелі, бо вона тут не підходить, але хочу тільки підкреслити, що на це радісне торжество парафії св. Юра — посвячення храму св. Юра зібралось багато багато вірних не тільки з самого Нью Йорку й околиці, але також дальше віддалених місцевостей.

День був чудовий, кращого вимолити не можна було. Всевишній Господь окрилив це небуденне торжество своїм погідним і соняшним омофором. Сьома вулиця від третьої до другої евеню була заповнена вірними і важко було протиснутись. Трудно було зробити місце для процесії, яка вийшла з старої Церкви обійшовши цілий квартал і пройшла сьомою вулицею до нового храму св. Юра. В процесії взяли участь українська зорганізована молодь в одностроях Пласт і СУМА, різні товариства, вірні, священики, преподобні сестри і владики між якими були митрополит Йосиф Шмондюк, владика С. Ніль з Канади, владика Ярослав Ґабро з Чікаґа, і владика Василь Лостен. Крім цього слід згадати, що також був присутній протоархимандрит Чину св. Василія Великого о. Ізидор Патрило. Всі жителі цієї частини міста Нью Йорку знали, що українці посвячують свій ново збудований храм а багато з них прийшло, щоби подивитись на ці торжества.

На цьому місці слід підмітити, що в наш час, на північно-американському континенті будова церков є надзвичайно рідкісне явище, мало цього церкви є на продаж, а тут в Нью Йорку українці воздвигнули Божий храм, це велике досягнення парафіян церкви св. Юра, як також широкого кола вірних які відгукнулись на заклики і складали свої щедрі пожертви. Це підкреслює незаперечний факт що серед парафіян теперішних і тих, що колись до цієї парафії належали було велике відчуття потреби нової церкви в Нью Йорку. Мабуть в історії будови церков немає багато випадків, щоби церкву було побудовано за готівку. Храм св. Юра в Нью Йорку побудовано за готівку. До тепер виплачено на будову церкви два мільйони двісті тисяч дол. Церква вже є збудована, зовнішньо викінчена, а в середині є ще чи мало до здійснення: поставити іконостас, розмалювати та великого формату вікна виповнити вітражами.

При цій нагоді варто зробити декілька завваг до зовнішнього вигляду церкви, себто до її архитектурного оформлення. Без найменшого сумніву слід висловити жаль, що таки парафія не улаштувала з приводу будови нової церкви конкурсу на найкращий проект а прийнято проект один без дискусій. Це відбилось на церкві, а шкода, бо можна було спромогтись на кращий модель і кращу презентацію. Засадничо треба було церкву піднести ще на кілька сходів, що надало б її більш маєстатичного вигляду. Горішня фронтальна частина немає гармонійного пов’язання з цілістю. Якщо бічні вежі, чи бані, які треба було підняти вище то центральна не грає з бічними і головною копулою. На це місце можна було поставити хрест, який був би куди більше гармонізував з цілістю.

Внутрішня розв’язка в конструкційному значенні є кращою. На загал робить привітне враження. Це ще може змінитись після розмалювання церкви. Тепер вже є вставлені в інтерієри ікони. На фронтальному інтерієрі є з одної сторони Мати Божа, а з другої св. Йосафат, а на інтерієрі ближчому до вівтара є св. Володимир і св. Ольга. Мимо волі перед багатьома стоїть питання, чому таке іконописне пов’язання Мати Божа і св. Йосафат. Під самим оглядом іконопиства таке пов’язання не підходить, а крім цього чому обов’язково ставити перед очі те, що викликає неспокій та стає спокусою до гріха? Чи справді не було чогось кращого, успокоючого до молитви у Божому храмі?

Вище сказане, як також виконані вітражі у центральній копулі-бані тільки підтверджують потребу окремої мистецької комісії яка б випрацювала відповідний проект композиційного розполеження й самого розмалювання церкви. Спиратись тільки на смакові одної особи, чи навіть двох не дуже є вдалим. Свого часу на одному із засідань Будівельного Комітету св. Юра д-р Ярослав Падох пропонував, щоби таку комісію покликати, яка повинна зайнятись і заплянувати розмалювання церкви, яке мало б спиратись виключно на українських мотивах, щоб, це не було ще одної церкви в Нью Йорку в тому самому стилі і представлені. Церква св. Юра повинна була бути розмальована унікально. Нажаль на пропозиції й осталось. Кажеться до вирішення таких справ Комітет Будови чомусь не міг зайняти становища? Пропозиція була влучна й заслуговувала на увагу. Чого доброго може нам й поставлять в церкві св. Юра хрестну дорогу, яка не належить до нашого обряду. У нас є іконостас на якому зображене життя — історія Ісуса Христа.

Це стільки на марґінесі про церкву, посвячення, якої довершив філядельфійський Митрополит Йосиф Шмондюк в сослуженні владик Саварина Ніля, Ярослава Ґабра, Василя Лостена, протоархимандрита Ізодора Патрила, пароха о. В. Ґавліча й багатьох священиків, і при численні участі вірних. Нажаль новий храм св. Юра не міг в жадному разі помістити такої великої кількості вірних, які прибули на це не буденне торжество. Без порівнання, подавляюча більшість була на вулиці.

Під час Архиєрейської Служби Божої співав церковний хор під диригентурою Івана Хомина. Проповідь в українській мові виголосив Владика Йосиф Шмондюк, а в англійській протоігумен о. Патрикій Пащак. Торжества посвячення храму св. Юра в Нью Йорку пройшли достойно й величаво.

Після посвячення, вечером в шостій годині відбувся в готелі Вальдорф Асторії святочний бенкет в якому взяло участь біля півтора тисячі осіб. Програма, що складалась з обіду й мистецкої частини була надто обильна. Звичайно під час бенкету не можна всього сказати, всіх вичислити і всього схопити і тому не потрібно цього пробувати бо при цьому пропаде все найкраще вражіння. Всякі численні промови, довжелезні привіти з посмаком до попису треба було обмежити до мінімума і на цьому тільки скористав би бенкет.

Бенкет розпочато виконанням Господніх пісень: «Будь ім’я Господнє» о. М. Вербицького і «Сей день єгоже сотвори Господь» — Д. Бортнянського у виконанні церковного хору ім. Митрополита А. Шептицького під диригентурою о. Івана Сембрата. Після молитви, яку провів мит. Йосиф Шмондюк цей же сам хор виконав «Отче наш» о. М. Вербицького. Бенкет відкрив Іван Винник, який попросив до слова о. д-ра Володимира Ґавліча, який, як парох, що був відповідальний за будову церкви з полегшею і радістю на серці вітав і висловлював свою вдячність Всевишньому Господеві Богові і всім, що спричинились до воздвигнення храму св. Юра. Окреме слово виголосив голова Будівельного Комітету св. Юра мґр. Роман Гуглевич. Хоч промовець відомий українській громаді з свойого голосу то все ж таки його троха заглушували кельнери тарілками, які в той час порались біля столів. Почесних гостей й представників організацій представляли керуючі бенкетом о. протоігумен П. Пащак і Іван Винник. Коли о. протоігумен. П. Пащак читав кінцеві рядки привітання від їх Святости Патріяха то всі учасники встали і довгими, довгими оплесками відзначали символічну присутність Патріярха на бенкеті. Нажаль Митрополит Йосиф Шмондюк, Владика Саварин Ніль і Владика Василь Лостен не зволили піднестись з своїх місць. Так шанується свого Владику і вірних! Владика Ярослав Ґабро, протоархимандрит Ізидор Патрило і всі священики приєднались до народу і стояли. Для багатьох було великим розчаруванням постава Владики Саварина Ніля, бо ж від Владик Й. Шмондюка і Василя Лостена можна було цього сподіватись. Дозвольте на цьому місці навести фрагмент, як чужинці шанують нашого Патріярха Йосифа. Тут наводимо короткий епізод — появу Патріярха Йосифа на Сахаровських слуханнях у Римі.

«За кілька хвилин перед дванадцятою з’являється в залі засідань цього трибуналу, який не накладає кари, а лише видає моральний вирок, владика Сліпий, патріярх Української Католицької Церкви, якого з усіх боків оточують телевізійні апарати, італійські і закордонні. Поволі просувається вперед, несучи на своїх плечах 86 років, з яких вісімнадцять перебув у сибірських таборах, звідки його звільнено завдяки клопотанням Івана XXIII. На голові має білу «камілавку», яка спадає на його широкі плечі, а в лівій руці тримає посох, символ своєї влади.

Судові дії президент припинив, всі встають на привітання. Патріярха просять сісти серед членів комісії. Головуючий на сесії проф. Ді Джорджі вітає високого гостя. «Свідчення Блаженнішого патріярха читає секретар о. д-р Іван Дацко. Це була коротка, але сильна і вагома заява людини, яка не лише сама пережила долю багатьох свідків у залі, але свідчить також за всю свою Церкву, за долю народу.»

Серед привітів був відчитаний від посадника міста Нью Йорку Едварда Кача. Крім цього усні привіти, а точніше довші промови виголосили д-р Лев Добрянський від УККА англійською мовою, інж. Євген Івашків від Об’єднаного Комітету міста Нью Йорку по українськи, адв. Ст. Ярема по англійськи і була низка письмових привітів.

Владика Василь Лостен виголосив добре опрацьовану промову в якій порушувано життьові й актуальні проблеми. Також змістову промову виголосив протоархимандрит Ізидор Патрило.

У мистецькій частині крім вже згаданого церковного хору брали участь дівочий хор Осередку СУМА — «Жайворонки» під диригентурою Л. Стругацького, при акампаніяменті Христини Зубрицької-Янґ, хор «Думка» під диригентурою С. Комірного, при акомпаніяменті Т. Гринькова і Е. Палія, як також виступали солісти Андрій Добрянський і Олена Зам’ята, які виконали низку пісень та своїм співом оживлювали атмосферу бенкету.

В заключному слові о. д-р Володимир Ґавліч склав щиру подяку всім учасникам і всім що спричинились до цього свята. Бенкет закінчено молитвою яку провів протоархимандрит о. Ізидор Патрило ЧСВВ.

Поділитися: