Багато святочних академій було присвячено 100-им роковинам з дня народження великого сина українського народу Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого. Одна з таких академій відбулася З березня у великій залі Львівської Духовної Семінарії, що знайшла своє пристановище після ліквідації в 1945 р. у селищі Рудно біля Львова. Тут відбулася зустріч двох поколінь семінаристів — тих, що вчилися у Львівській Семінарії та Академії за часів, коли її ректором був о. д-р Йосиф Сліпий, наш Ісповідник Віри, а в майбутньому Патріярх Києво-Галицький, і тих, що стали питомцями вже відродженої Семінарії.
На зустріч були запрошені Львівський Архиєпископ і Митрополит Володимир Стернюк, Преосвященний Владика Филимон Курчаба, Високопреподобні отці-декани і парохи Львівської Архидієцезії, преподобні отці-ісповідники, що були студентами Семінарії у різні часи, зустрічалися з Блаженнішим Йосифом, відбували тюремне ув’язнення з ним у більшовицьких таборах, вчилися під керівництвом Владики, представники інтелігенції, миряни з навколишніх парафій.
Перед початком урочистостей у каплиці Семінарії було відправлено Молебень до Христа, як подяку за незчисленні ласки, зіслані на Семінарію, на нашу багатостраждальну Церкву і ввесь український народ.
У вступі з магнітофонної касети до гостей звернувся бл.п. Патріярх Йосиф Сліпий з посланням, де владним голосом закликав усіх свідомих українців не цуратися своєї прадідівської віри і де тільки можна її боронити. На присутніх це послання зробило велике враження і сприяло піднесенню духа у всіх присутніх.
Відкрив зустріч теперішній ректор Вищої Львівської Духовної Семінарії Преосвященний Владика Юліян Вороновський. У своїй доповіді Владика зупинився на багатогранній діяльності Блаженнішого Йосифа, розповів про подвижницьку працю чи то у більшовицьких таборах, чи у діяспорі, де він прокладав дорогу нашій Церкві до Патріярхату і зробив для неї не менше, ніж наші владики у діяспорі за ввесь час. За 20 років перебування на Заході Патріярх написав багато послань, доповідей, богословських праць, об’їздив усі українські поселення, збудував величний храм Св. Софії у Римі, заснував Український Католицький Університет і шість філій у різних країнах світу і ще можна було б багато перераховувати добрих діл Владики Йосифа. Він був великим богословом та знавцем історії Церкви, непересічним цінителем мистецтва і культури, прекрасним дипломатом, з яким рахувалися великі державні мужі світу.
На закінчення своєї доповіді Преосвященний Владика Юліян сказав: «Ми ще на сьогоднішній день не все знаємо про Патріярха Йосифа і його діяльність. Пройде ще мабуть немало часу, коли будемо мати більш-менш повну уяву про всю велич того гіганта нашої богословської думки, того невтомного працівника для добра рідної Церкви і свого народу».
Після Владики Юліяна слово для виступу взяв духовний батько відродженої Семінарії Преосвященніший Митрополит Володимир Стернюк, який приклав неймовірно багато зусиль, щоб знову, через 45 років після ліквідації більшовиками Семінарії і Академії, розпочати вишкіл і випуск богословських високоосвічених, в дусі часу, кадрів. Митрополит розповів про труднощі, які треба було подолати, щоб знову започаткувати Семінарію, і звернувся до молодого покоління семінаристів, щоб на прикладі світлого і відданого життя Блаженнішого Патріярха Йосифа вчилися, як бути вірним своїй Церкві і своєму народу. По закінченні виступу Митрополит Володимир уділив своє архиєрейське благословення.
Співведучий академії, останній префект Семінарії перед її ліквідацією, о. Микола Пристай, який далі посвячує своє життя Семінарії, надав слово для споминів колишнім семінаристам, теперішнім отцям-ісповідникам. Вони згадали багато моментів із свого священичого життя, коли зустрічалися з Блаженнішим Йосифом перед війною, а потім у більшовицьких таборах смерти, поділилися досвідом зі своєї душпастирської праці і праці у підпіллі.
У другій частині зустрічі хор Семінарії під керівництвом проф. Володимира Головка виконав кілька пісень, присвячених Блаженнішому Патріярхові Йосифові Сліпому.
По закінченні урочистої частини і концерту на подвір’ї Семінарії під хрестом мучеників було відправлено Панахиду за тих, що згинули за віру і Церкву.
На честь високодостойних гостей у трапезній Семінарії було дано урочистий обід.
В цей день ще довго велися розмови питомців з отцями-ісповідниками, колишніми студентами Семінарії — живою історією нашої УКЦеркви і народу. Ця зустріч зробила велике враження на молодь і залишиться у їхній пам’яті назавжди.
Теодор Заблоцький,
семінарист Львівської Духовної Семінарії
