Фрагмент виступу Патріарха Любомира під час його зустрічі з викладачами та аспірантами кафедри богослов’я Українського Католицького Університету
Колосальне завдання стоїть перед вами. Як ви знаєте, вже десятиліттями, а якщо глибше глянути в історію, то й століттями, в нас є бажання бачити нашу Церкву в патріархальному устрої. Ми маємо на це всі підстави, але щиро вам скажу, я не думаю, що ми вже зробили все для того, щоб повністю відповідати вимогам Церкви щодо такої форми самобутнього устрою. У чому ж річ?
У 23 розділі Lumen Gentium, соборової конституції про Церкву, говориться про помісні Церкви. І там сказано про те, що дає підставу Церкві бути помісною – це Літургія, єрархія, духовність, а також власна богословська думка. І мені здається, що власне цього нам бракує. Ми не маємо свого солідно випрацьованого богослов’я. І це завдання для вас: випрацювати богословську думку, яка була б справдідзеркалом нашої душі – з одного боку, науково бездоганною, з іншого – справді нашою. Кажу це після багатьох років змагання за наш патріарший устрій, за визнання його для нашої Церкви. Щораз більше я розумію, як нам це потрібно. Це не завдання для загалу, а насамперед для спеціалістів, таких, якими є ви. Це не означає, що богословська думка мусить нас відокремлювати від інших. Вона повинна бути глибока і своя, має бути своїм внеском у розуміння богословської традиції, свого духовного богословського «я».
Суть нашого богослов’я бути собою. То дуже складне завдання. І я тішуся, що ви над цим починаєте працювати. В нашій історії було дуже мало оригінальних богословів, яких би представники інших Церков радо цитували, було мало богослов’я як справжнього внеску в розвиток духовної історії цілого світу, розуміння всього сотворіння в дуже специфічний спосіб. Вам як богословам треба глибоко задуматися, хто ми є, яка наша богословська ідентичність. Пригадаймо собі слова з послання Митрополита Андрея «Наближаються часи» (1906 р.), в якому він говорить про екуменічне завдання Церкви. Між іншим, він каже: «Коли хтось із вас щось напише, то воно повинно бути так простудійоване і так продумане глибоко, щоб щойно за сто років міг хтось щось до цього додати». Тут, бачите, Митрополит Андрей поставив дуже високо планку для нашої праці. Тому, прошу вас, пишіть, працюйте, пишіть солідні речі, пам’ятаючи, що сказав Митрополит Шептицький.
3 Божою поміччю маємо оцей університет, цей факультет і вас, людей, які показали, що можуть працювати на справді науковому рівні. Таке завдання є почесним. Це справді служіння своїй Церкві.
