100 днів уряду: морально-етичний аспект
В новітній українській традиції прийнято апріорі вважати політиків аморальними, а політику — брудною. Працюючи членом дільничної виборчої комісії на сході України, почула: «Та всі вони бандити, тому треба голосувати за своїх бандитів». А до бандитів ставляться з острахом, рівно ж неповагою. Деякі політологи пов’язують неповагу українського народу до влади з історичним фактом: влада завжди асоціювалася з завойовниками та окупантами. Тому й досі багато українців вважають, що все обов’язково покращиться, коли до влади прийдуть «наші». Але при владі завжди «чужі», навіть якщо за них було віддано голос на виборах.
Щоб спроба оцінки 100 днів уряду була вдалою, слід від самого початку відмовитися від цієї тупикової логіки. Думаючи про моральність уряду, не зупинятимусь на моральності чи неморальності окремих представників цього уряду.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків», затверджена 16 січня 2008 року, безпрецедентний для новітньої історії документ- партія-переможець виборів не лише формує коаліційний уряд, а й також її передвиборча програма стає програмою дій цього уряду. Думаю, після цього українські виборці перед виборами не лише дивитимуться фотографії кандидатів та читатимуть їх біографії, а й також програми, спиратимуться не на харизматичність лідерів, а на прагматизм програм.
Однозначно можна зазначити, що програма має радше гуманістичний, аніж економічний чи політичний характер, що, звичайно, дає нагоду багатьом говорити про популізм гасел. Пріоритетом програми є розвиток людської особи. Незважаючи на розмитість формулювань та простір словесних маневрів, саме такий персоналістичний підхід включає в себе абсолютно все, адже для розвитку людини потрібні покращення політичної, економічної та соціяльної ситуації.
Інша загальна риса програмного документу уряду — спрямованість на европейські стандарти та законодавство. В багатьох випадках програма говорить про узгодження законодавства, наприклад, щодо малого бізнесу, ви-значення та встановлення вікових меж молоді з 18 до 26 років та інших питань до норм европейського законодавства, а отже, можна сподіватися на якісні зміни щодо соціяльного захисту, яким може похвалитися законодавство європейських країн.
З майже сотні сторінок хочеться виділити те, що має прямий чи опосередкований стосунок до моралі та етики або простіше має на меті зробити українське суспільство економічно розвиненішим, але насамперед добрішим, людянішим.
Програма уряду передбачає зміни в українському законодавстві щодо спрощення та здешевлення процедур реєстрації благодійних організацій, визначення особливостей правового статусу благодійних фондів, ендавментів та установ, волонтерів, спонсорів і меценатів. Це сприятиме відродженню традиції благодійництва, а в перспективі може призвести до зміни податкового законодавства, яке робитиме благодійництво також економічно привабливим, адже в багатьох країнах участь у благодійних проєктах передбачає зниження податку.
Підтримка материнства і (підкреслимо) батьківства — суттєво збільшується допомога при народжені дитини, а також запроваджується додаткова оплачувана відпустка чоловікові у зв’язку з народженням дружиною дитини, щоб мати і батько разом могли брати участь у догляді за дитиною в перший місяць її життя. Це положення можна вважати першою серйозною пропозицією до українського законодавства, яка покликана змінювати знівельований в минулому столітті статус батька в сім’ї, зокрема його статус щодо дітей. Батько не лише той, хто покликаний матеріяльно забезпечувати свою родину, але він є насамперед тим, кого покликано бути опорою для родини. Перебування батька разом із сім’єю в перші дні після народження дитини є важливим не лише з огляду на фізичний стан матері й дитини, а насамперед з огляду на цілісність сім’ї. Психологи стверджують, що саме в перших днях після народження дитини активно формується «хребет» сім’ї, дослівно — її здатність долати труднощі.
Програма містить багато положень щодо дітей та дорослих з особливими потребами. Хочеться від мітити концепцію соціяльної інклюзивности людей з особливими потребами, а отже, зміна в українському суспільстві, де, незважаючи на зміни останніх років, такі люди все ще залишаються на маргінесі.
У судовому законодавстві читаємо про запровадження інституту суду присяжних, що дозволить людям брати участь у судовій системі, яку вважають в Україні надзвичайно корумпованою, а також змінить ставлення людей до системи судочинства.
Протидія корупції – це один з основних стовпів програми нового уряду. Уже почали діяти навчальні програми у школах та різні громадські ініціятиви. Незважаючи на певний скепсис, пам’ятаючи про «чисті руки» не зовсім чесних людей, ініціятиви починають втілюватися. Наприклад, флеш-моб студентів львівських вищих шкіл під час зимової сесії проти хабарництва у вищих навчальних закладах. Можливо, пропозиції програми уряду й такі акції є мізерними порівняно з масштабами корупції, проте вони є важливими ознаками зміни суспільства, яке вчиться бути чесним. Такого ж результату слід чекати від обіцяної програми з детінезації капіталу, яка діє в багатьох європейських країнах
Депутатській недоторканності під час виборів було оголошено мало не священну війну, кожна партія записувала цей пункт у своїй передвиборчій програмі, тому не дивно, що він з’явився у програмі уряду. Відкидаючи весь політичний підтекст, варто зазначити, що така норма мала б сприяти вірі людей у справедливість закону і рівність перед ним усіх, про що говорить Декларація з прав людини. Можливо, зараз таке рішення ґрунтується на бажанні швидко здобути популярність, проте на дальшу перспективу — це здорове рішення для суспільства.
Головною новиною початку праці нового уряду стало повернення громадянам України знецінених вкладів, поміщених в установи Ощадбанку СРСР. Незважаючи на те, що початок цього проєкту супроводжується незадоволенням населення та керівництва держави щодо організації праці Ощадбанку (невідповідні умови, довжелезні цілодобові черги та параліч інших напрямків роботи Ощадбанку) — це безпрецедентний соціяльний проєкт для пострадянського простору. Звичайно, скептики скажуть, що тисячу гривень, які коштують людям здоров’я і нервів, швидко з’їсть інфляція (що повернення вкладів має радше символічне, аніж економічне значення. Одного ранку на початку 1992 року люди прокинулись з усвідомленням того, що всі їхні заощадження пропали, а тому їхнє майбутнє в цій все ще малозрозумілій країні було абсолютно непевним. За цей час люди навчилися жити в нових обставинах і все рідше згадували про примарні вклади як про болісне минуле. Зараз вклади не мають тієї ж економічної цінності, проте важливо те, що мало не вперше за 16 років людям повернуто віру у відновлення справедливости.
Особливої уваги також заслуговують пропозиції нової програми уряду щодо примирення та єднання української нації. Беручи до уваги ідеологічний поділ країни — ця карта розігрується під час кожних виборів політичними опонентами — це надзвичайно важливий пункт програми уряду. Для укладачів програми історія є ґрунтом для поєднання народу, вони пропонують вжити заходів до поширення інформації про причини та наслідки Голодомору 1932-1933 років, увічнення пам’яті його жертв, розробити проєкт Закону України «Про правовий статус етнічних українців, примусово виселених з території Польщі у 1944-1946, 1948 та 1951 роках», здійснити заходи з ушанування пам’яті видатних діячів українського визвольного руху ХХ століття. Уряд не торкається складних і суперечливих сторінок української історії, лише побіжно згадуючи про ветеранів УПА, яких слід урівняти в правах і пільгах з іншими ветеранами та учасниками бойових дій. Уряд бере на себе також забезпечення діяльности Українського інституту національної пам’яті — ідея президента отримала підтримку уряду, а отже, інститут може отримати фінансування, якого йому бракує для здійснення своїх проєктів.
Багато з пропозицій програми уряду є трохи запізнілими, така програма мала б бути втілена в життя принаймні кілька років тому. Але, як то кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Хоч укладачів програми звинувачують у популізмі, проте в ній можна віднайти багато потрібних країні рішень і на теперішній момент країна може прийняти певний популізм, якщо програма даватиме позитивні результати. Програма уряду — це все ще наміри, які мають бути втіленими. І як зазначила в «Дзеркалі тижня» Людмила Шангіна з «Центру Разумкова»: «Зародилося навіть забуте вже бажання, яке навідало мене лише один раз і рівно три роки тому, допомогти уряду, владі, державі. Вхопити, що треба, і нести, куди треба, і там, де треба, покласти. Красиво кажучи, захотілося допомогти уряду…»
Звичайно, не всі вірять, що все потрібне країні вдасться втілити і що довго проіснує цей уряд, проте в будь-якому випадку ця програма поставила певні стандарти, яких доведеться дотримуватися наступним урядам, які прийдуть до влади.
Мар’яна Карапінка
