Додаткова інформація
| Amount Type | 50 ₴, 100 ₴, 150 ₴, 200 ₴, Інша сума |
|---|
Митрополит Михайло Левицький (1774–1858) – один із найвизначніших релігійних діячів Української Греко-Католицької Церкви першої половини ХІХ століття. «Був [це] непересічний богослов, щиро прив’язаний до Апостольської Столиці, що доказав своїм знаменитим посланням проти ліквідації унії, – писав учений-богослов отець Іриней Назарко, – … Для добра своєї Церкви працював 42 роки ревно, солідно й побожно. Йому і його співробітникам завдячуємо двигнення Галичини. Успішно боровся за права української мови, а в ділянці шкільництва його заслуги велетенські. Левицький – це був наш другий кардинал після Ісидора, а перший кардинал-українець».
Михайло Левицький народився 16 серпня 1774 року в селі Ланчин (тепер Надвірнянський район Івано-Франківської області) у священницькій родині. Богословську освіту здобув у греко-католицькій духовній семінарії «Барбареум» у Відні. 1798 року отримав священничі свячення, згодом став професором Святого Письма в Генеральній духовній семінарії у Львові, а 1808 року – каноніком Галицької греко-католицької митрополії. 1813 року Михайла Левицького номінували єпископом Перемиської єпархії. 17 серпня 1815 року – Галицьким митрополитом та Львівським архиєпископом.
Як Перемиський єпископ Михайло Левицький розпочав просвітницьку діяльність серед духовенства і вірних. Мав візитації в окремих парафіях і деканатах, відновив Перемиську капітулу, покликавши до неї найталановитіших священників. Згодом, уже як митрополит Галицький, 8 травня 1818 року скликав єпархіальний синод, постанови якого спрямував на відновлення релігійно-церковного життя й освіти народу, зокрема заснування парохіяльних шкіл з народною мовою викладання. Завдяки владиці Михайлові Левицькому у Перемиській єпархії в 1816–1819 роках відкрили 383 школи. Щоб підготувати фахових учителів для парафіяльних шкіл, єрарх подбав про відкриття у Перемишлі в жовтні 1817 року Дяко-вчительського інституту, директором якого призначив отця-каноніка Івана Могильницького, видатного вченого-мовознавця, провісника національно-культурного відродження в Галичині. Важливою подією у просвітницькій діяльності владики стало заснування у Перемишлі 1816 року «Товариства галицьких греко-католицьких священників для поширення письма, просвіти і культури серед вірних на основах християнської релігії», яке займалося виданням духовної літератури. За сприяння владики для Перемиської та Львівської єпархій 1815 року був виданий Катехизис, а 1816 року – «Буквар славенского язика» авторства отця Івана Могильницького мовою, «вживаною простим народом і кожному зрозумілою».
За заслуги перед Церквою, державою та рідним народом австрійська влада 1846 року іменувала владику Михайла Левицького почесним титулом примаса Галичини, яким до того володіли лише латинські архиєреї, а 1848 року нагородила його австрійським імператорським орденом Леопольда. 16 вересня 1856-го у віці 82 роки Михайло Левицький отримав від Папи Пія ІХ кардинальські відзнаки: берет і пурпуровий пояс, ставши першим кардиналом українського походження.
Останні роки життя митрополит мешкав в Унівському монастирі, де й помер 14 січня 1858-го. На місці поховання архиєрея, в храмі Успіння Пресвятої Богородиці Унівської Святоуспенської лаври, встановлена надгробна плита, яка нагадує кожному, хто сюди приходить на молитву, про українського митрополита і кардинала, його подвижницьке життя на благо УГКЦ та українського народу.
Архівні й літературні джерела доносять відомості про служіння владики, а низка портретів, які збереглися, унаочнюють його риси і торкаються часу, в якому він жив і працював.
До мистецьких пам’яток, пов’язаних із життям та діяльністю митрополита Михайла Левицького, належать декілька малярських і графічних портретів, прижиттєвих і виконаних після його смерті. Прижиттєві портрети можна поділити на дві групи, одна з яких представляє владику у розквіті сил, коли він зійшов на єпископський престол, згодом став митрополитом і активно трудився над просвітою рідного народу. Друга група портретів змальовує Михайла Левицького наприкінці життя (середина 1850-х років).
Дуже цінне полотно пензля Герарда
Більш ранні збережені прижиттєві портрети єпископа можемо датувати серединою 1810-х – 1820-ми роками. Серед них дуже цінною мистецько-історичною пам’яткою є парадний портрет Михайла Левицького, який зберігається в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (далі – НМЛ). До установи твір надійшов 1951 року зі збірки монастиря отців-студитів у Львові.
Цей портрет, виконаний олійними фарбами на полотні розміром 120×95 см, представляє владику достойником Церкви та водночас високоосвіченою людиною. Така концепція подачі образу особистості відповідає портретному малярству першої половини ХІХ століття, коли в зображенні важливо наголосити не на становищі в суспільстві, як це було раніше, а на освіченості й моральних чеснотах.
Аналізоване полотно відзначається високим професійним рівнем виконання. Художник досконало передає риси митрополита, привітний проникливий погляд, майстерно моделює одяг. Михайло Левицький зодягнений у святкові фіолетового кольору митрополичі ризи, на грудях – хрест, оздоблений коштовним камінням. Владика стоїть біля стола, на якому лежить митра, прикрашена золотими орнаментованими вставками і перлами. Зображення митри подане укрупненим планом. Художник неначе спеціально акцентує на ній як на важливому елементі митрополичого служіння. За столом розміщені інші атрибути єпископської влади: митрополичий жезл і хрест. В руках Михайло Левицький тримає напіврозгорнуту книгу, яка засвідчує його зацікавлення. Як відомо, владика був великим бібліофілом, комплектував власну книгозбірню рідкісними виданнями кириличного й латинського друку, рукописами, які після його смерті ввійшли до складу митрополичої бібліотеки, а чимало зібраних ним книг згодом поповнили фонд рукописів і стародруків НМЛ.
На портреті відсутні авторські підписи, тому його авторство залишається відкритим. Окремі дослідники вважають, що полотно створене львівським портретистом і літографом Алойзієм Рейханом (1807–1860), творча діяльність якого припадає на 1825–1860-ті роки. Проте інший портрет Михайла Левицького, який сьогодні теж зберігається у НМЛ і є копією нашого портрета, має авторське датування (1826 рік), яке вказує на те, що оригінальний портрет владики мав би бути намальований швидше (перед 1826 роком). Не на користь авторства Алойзія Рейхана говорить і той факт, що художник лише з 1825 року почав свій шлях у мистецтві. Автором копії є художник місцевого рівня Ф.В. Герард. У 1939 році копія пензля Герарда надійшла до НМЛ. До цього з 1932 року вона входила до збірки Музею богословської академії у Львові (далі – МБА). До МБА була передана в депозит з церкви Покрову Пресвятої Богородиці селища Моршин. Водночас ми не можемо відкидати іншої версії, згідно з якою оригінальний портрет Михайла Левицького зі збірки НМЛ виконаний раніше (перед 1826 роком, орієнтовно в 1815–1816-му), коли Михайла Левицького номінували митрополитом. Можливо, саме сходження його на митрополичий престол стало нагодою для створення цього портрета.
Цікаво, що Герард був не єдиним художником, який копіював оригінальний живописний портрет Михайла Левицького. У збірці музею є й інші копії невідомих художників, виконані з цього оригіналу. Одна з них повторює оригінальне зображення Михайла Левицького, але подає тільки його погруддя. Тут немає атрибутів влади, відсутній фрагмент завіси, який бачимо у верхньому правому куті на оригінальному портреті. Митрополит зображений не у фіолетових, а в пурпурових ризах. Правдоподібно, що такі більш камерні портрети Михайла Левицького були поширені в церковному середовищі. Аналогічний портрет владики бачимо в одному з музеїв Перемишля.
Портрет Михайла Левицького, який копіювали художники, знайшов своє відображення й у графіці. Його іконографію, зокрема, повторює літографський портрет, що також зберігається в НМЛ. Сюди він надійшов 1913 року як дар Митрополита Андрея Шептицького. Пам’ятка вказує на те, що за життя та діяльності Михайла Левицького поширеними були і його графічні зображення, які виходили певним накладом і які можна було виконати саме в техніці літографії. У цьому випадку маємо розкольоровану літографію з зображенням Михайла Левицького, оскільки тло портрета і частково одяг ілюміновані пастеллю. Зображення можемо датувати серединою 1810-х – кінцем 1830-х років. Такі хронологічні межі припускаємо, беручи до уваги час, коли Михайло Левицький став митрополитом і коли у Львові з’явилася літографія (1830-ті роки), однак не відкидаємо того, що наш портрет міг бути надрукований і у Відні або ж у іншому місті.
Портрет пензля Алойзія Рейхана, відомий лише зі світлини
У техніці літографії робили портрети митрополита Михайла Левицького й наприкінці його життя. До наших днів дійшли два подібні між собою варіанти графічних зображень, зразком для яких послужив малярський портрет владики авторства Алойзія Рейхана. На жаль, про цю роботу довідуємося лише з чорно-білої фотографії, опублікованої серед портретних зображень духовенства, які виставляли на археологічно-бібліографічній виставці Ставропігійського інституту 1888 року. Фотографія супроводжується інформацією про те, що була виконана закладом Тржемеського і Бляхарського у Львові, та скупим підписом «Портрет митрополита-кардинала Михайла Левицького (1818–1858), живописав Рейхан. Власність греко-католицької митрополії у Львові». Очевидно, що портрет був власністю митрополичої капітули у Львові, однак його подальша доля невідома.
На фотографії, зробленій з оригінального полотна, бачимо владику у старшому віці. Він сидить у кріслі, зодягнений в митрополичі ризи. Лівою рукою спирається на стіл, на якому лежить митра, праву, з митрополичим перснем, приклав до ноги. На грудях – хрест із коштовного каміння, поверх мантії – австрійський імператорський орден Леопольда на золотому орденському ланцюгу. Митрополит уважно дивиться на глядача. У правому куті за столом і митрою – біла колона, символічний знак влади.
Митрополит на літографіях-наслідуваннях
Портрет Михайла Левицького авторства Алойзія Рейхана послужив зразком для графічного зображення владики у техніці літографії, яке було надруковане 1854 року у видавничо-літографській друкарні знаного львівського портретиста першої половини ХІХ століття Мартина Яблонського. Зокрема, у НМЛ зберігаються дві такі роботи. Вони повторюють олійний портрет Алойзія Рейхана в дзеркальному відображенні. На цьому зображенні праворуч від владики знову бачимо митру на столику, натомість колони немає. Під портретом – особистий підпис владики латинськими літерами Michael Metropolit і текст латиною про заслуги Михайла Левицького. Внизу, ліворуч портрета, зазначено, що літографія надрукована 1854 року в друкарні Мартина Яблонського у Львові, праворуч – «рисував з натури і на камені Рейхан».
Ще один варіант літографського зображення Михайла Левицького з аналогічною іконографією олійного портрета Алойзія Рейхана також зберігається в НМЛ. Ця літографія була надрукована у відомій віденській друкарні Райффенштайна і Реша. На ній владика теж сидить біля стола з митрою, але поряд із нею бачимо митрополичий жезл і хрест, а до риз додане хутро горностая, що символізує чистоту і владу. Під портретом вказана назва друкарні, ліворуч – напис «розфарбував Рейхан», праворуч – ім’я та прізвище австрійського літографа Йозефа Бауера. Ще нижче по центру композиції розміщений герб Левицького, увінчаний кардинальським капелюхом. Відомості про достоїнства владики подані двома мовами – українською і латиною, а також нотатка про те, що портрет виданий коштом Василія Зборовського, редактора «Вісника для русинів Австрійської держави», який з 1852 року працював у Відні.
Ці два літографські портрети митрополита мають не лише художнє, а й історичне значення, оскільки є своєрідними портретами-документами, які достовірно, наскільки це могла зробити літографія, передають портретні риси і одяг, який носили українські владики в першій половині ХІХ століття.
Портрет пензля Дмитра Яхимовича
До колекції НМЛ належить і олійний портрет Михайла Левицького художника першої половини ХХ століття Дмитра Яхимовича, який створив у 1920–1930-х роках низку зображень греко-католицького духовенства для Львівської духовної семінарії Святого Духа. Це зображення владики виконане 1932 року і подібне іконографією до літографського портрета Михайла Левицького, надрукованого у віденській друкарні Райффенштайна і Реша. Цей портрет вирізняється спрощеними формами подачі образу та вказує на його автора як на художника місцевого рівня. На звороті полотна вгорі є напис «З образа в митр. палаті підписаного Helen W. 1860 Копіював Дмитро Якимович Львів 1932». На жаль, ні про Дмитра Яхимовича, який копіював портрет, ні про автора – художника з прізвищем Helen W. відомостей не маємо.
До портретної галереї Михайла Левицького, пам’ятки якої виконані у різні історичні періоди, належить і портрет-медальйон владики авторства сучасного українського художника Любомира Медвідя для інтер’єру Святоюрського собору у Львові. Його він створив поряд з іншими зображеннями львівських та галицьких владик у 1990-х роках.
Як бачимо, портретних зображень митрополита чимало, хоча, зважаючи на період його служіння – ХІХ століття, могло бути й більше. Може, з часом вдасться віднайти нові, а також дізнатися про подробиці створення чи навіть авторів тих, про які вже знаємо.
Оксана Жеплинська
Поділитися:
