Свіжий номер

6(506)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором
Джерело фото: https://newdailycompass.com/.

Папа зняв екскомуніку з чотирьох послідовників Єпископа Лефевра

Протягом Тижня молитов єдність християн, який проходив з 19 по 25 січня 2009 року, мала місце унікальна за своїм змістом та важливістю для Католицької Церкви подія. У відповідь на лист глави «Лефевристів» монсеньйора Бернарда Фелле, в якому він звернувся до Апостольської столиці від імені всіх єпископів Братства святого Пія Х, Конгерагація у справах єпископів Декретом від 21 січня 2009 року зняла екскомуніку, накладену на єпископів 1988 року.

У своєму Зверненні до Святішого Отця єпископ Бернард Фелле, висловив глибоке бажання «присвятити свої сили служінню Церкві нашого Господа Ісуса Христа, тобто Римо-Католицькій Церкві», а також ствердив синівський послух її настановам. Єпископ засвідчив тверду віру у примат Петрового служіння та визнав згубність свого нинішнього стану.

Папа Венедикт XVI, який на момент накладення екскомуніки в 1988 році займав посаду префекта Конгрегації віровчення, особисто докладав усіх зусиль, щоб не допустити відходу від Католицької Церкви єпископів, від початку свого понтифікату шукав шляхів залагодження розколу. Після низки консультацій та у відповідь на подану Братством святого Пія Х заяву папа переглянув канонічне положення екскомуніко- ваних єпископів та схвалив рішення Конгрегації у справах єпископів. Також він висловив думку, що за цим прийде бажане досягнення єдності, що засвідчить правдивість слів членів Братства про визнання авторитету Риму.

Водночас ватиканіст Андре Торнеллі (відомий своїм добрим знанням тонкощів роботи Ватиканської адміністрації), у своєму інтерв’ю газеті «Il Giornale» висловив думку щодо можливого швидкого врегулювання відносин із послідовниками Архиєпископа Марселя Лефевра. На його думку, рух канонічно буде оформлений у «персональну прелатуру». Персональні прелатури в Римо-Католицькій Церкві мають особливий статус надтериторіальних структур, які підпорядковуються безпосередньо Риму. Також у каноні 297 Римо-Католицької Церкви йдеться про необхідність координації дій прелатури з місцевими Єпископами.

Однак такий гіпотетичний розвиток подій для УГКЦ на сьогодні ставить більше запитань, аніж дає відповідей. У випадку входження лефевристського руху в рамках певної надтериторіальної структури в Католицьку Церкву, може виникнути прецедент, коли на території помісної Греко-Католицької Церкви паралельно існуватиме «греко-католицька» структура з прямим підпорядкуванням Ватикану (йдеться про членів українського Братства святого Йосафата, заснованого Бернардом Феле у 2000 році). Це може спричиняти значні проблеми і для місцевих єпископів, і для Церкви загалом. Зокрема невідомо, з яким із місцевих єпископів (латинським чи греко-католицьким) прелатура повинна координувати свої дії.

Отець Михайло Палій, промотор справедливості Львівської архиєпархії УГКЦ, який займався справою о. Василя Ковпака, у своєму коментарі наголосив, що уповноваженим органом, який може зняти екскомуніку з лідера «українських лефевристів», є тільки Трибунал Конгрегації у справах віри, оскільки о. Василь був осуджений від імені цієї конгрегації.

Відповідаючи на запитання щодо можливого входження групи традиціоналістів у лоно Церкви в якості окремої прела- тури та можливих наслідків цього для Української Греко-Католицької Церкви, отець Михайло зазначив, що в Україні ми вже маємо монас- тирі папського права, які напряму підпорядковуються Папі Римсько- му. Тому такий сценарій не буде безпрецедентною подією. Однак він зазначив, що такий сценарій є рад- ше гіпотетичним, оскільки існує низка інших шляхів відновлення єдності лефевристів із Католиць- кою Церквою.

Найпершою перешкодою, яка стоїть на шляху розв’язку цього питання, є те, що чотири єпископи на чолі з Бернардом Феле просили папу і виявили у своєму проханні певний акт каяття за вчинений злочин і пообіцяли виправитись. На жаль, до цього часу священики, які вчинили цей злочин у середині УГКЦ, не здійснили такого акту каяття, зазначив отець Михайло. Також він наголосив, що зняття папою екскомуніки з чотирьох єпископів-лефевристів не поширюється автоматично на українських священиків. Своєю чергою священик Василь Ковпак, коментуючи дану подію, сказав, що Братство святого Йосафата, яке він очолює, підтримує звернення до папи чотирьох єпископів.

На запитання: “Які Ви бачете шляхи для відновлення єдності із Католицькою Церквою?” священик Ковпак відповів: «Перш за все необхідна добра воля з обох сторін, яку ми маємо». Проте подальший коментар о. Ковпака дозволяє припустити, що в основі «готовності до поступок» лежить принцип ультиматуму. «Звернення єпископа Бернарда Феле – це лише крок назустріч. Далі повинні бути дебати з Ватиканом щодо рішень II Ватиканського Собору», – продовжив провідник українських традиціоналістів. Так Василь Ковпак вже звернувся до Глави УГКЦ Патріярха Любомира з проханням рукоположити нових священиків для традиціоналістів. Це при тому, що жоден із пропонованих не закінчував семінарій УГКЦ. При цьому усьому сам священик Ковпак так і не вважає, що у теперішньому своєму стані він перебуває поза Католицькою Церквою, що якісно відрізняє його позицію від позиції чотирьох екс-екскомунікованих єпископів, які, між іншим, визнали, що «теперішня ситуація» завдає їм «великих терпінь». Навіть у випадку повернення в Католицьку Церкву послідовників Лефевра в якості окремої надтериторіальної структури, вони і надалі, за словами о. Ковпака, «хотіли б зберігати автономію Братства та надавати духовну опіку своїм парафіям».

У кожному конфлікті, який йде до вирішення, завжди знаходиться бодай одна сторона, яка покладає свою надію на Бога, незважаючи навіть на те, що інша сторона й далі розкреслює мапу можливих втрат чи здобутків. Вже цього достатньо, щоб конфлікт був вирішений. Це лише питання часу. Папа Венедикт зробив гідний люблячого батька крок. Чи ця ж таки гідність допускає торги? Глава Римо-Католицької Церкви розтлумачив своє рішення щодо чотирьох єпископів: «Сподіваюся, що цей мій крок буде супро- воджуватись швидким старанням з їхнього боку, аби здійснити необхідні кроки для звершення повної єдності з Церквою, засвідчивши правдиву вірність і правдиве визнання навчання та авторитету папи і Другого Ватиканського Собору».

Поділитися:

Популярні статті