Oстаннім часом у нашій Церкві все помітнішою стає тенденція до поступового послаблення строгости посту. Таке спрощення й полегшення дисципліни посту, згідно з офіційними церковними документами, викликане новими обставинами та вимогами часу. Частково це можна зрозуміти, однак насторожує інше: разом зі злагідненням посту відбувається і втрата його розуміння, значення, місця й ролі в духовному житті. Інколи можна почути фрази приблизно такого змісту: «Піст – це застаріла практика, від якої Церква сьогодні вже змушена відійти, беручи до уваги стиль і ритми сучасного життя». Однією з причин такої профанації посту, як мені видається, є зведення його до чітких приписів: до відмови від певних видів страв, до кількости годин, проведених у стриманості щодо їжі, до того, коли дозволено їсти і як. Безперечно, такі приписи теж мають своє місце і є цінними, однак мова цих приписів неспроможна висловити суті посту, і ними аж ніяк не може обмежуватися посна аскеза сучасної людини.
Нема сумніву, що стриманість від їжі є важлимим елементом посту. У ній закладена глибока біблійна ідея стосунків між Богом і людиною. Згідно з Божим задумом, їжа призначена для того, щоб людина жила у світі, пам’ятаючи про Бога, зводила свої очі до Нього і висловлювала Йому вдячність як творцеві і подателеві добра. Гріх спотворив цю гармонію, замкнувши людину на їжі і прив’язавши її до світу без Бога. А тому через часткову чи повну стриманість від їжі може відбутися відновлення й очищення стусунків людини з Богом. Це одне з біблійних значень посту.
Беручи до уваги таку важливість їжі в житті людини, перед нами виникає ряд дуже важливих запитань: яка їжа живить людину сьогодні? Що споживає сучасна людина? Хіба вона насичується лише тим, що бачить перед собою на тарілці?
Дозволю собі висловити власне спостереження, що сучасна людина стала значно менше залежною від матеріяльної їжі, натомість щораз більше узалежнюється від поживи інформаційної. Розвинуте суспільство не без користі для себе радо надає їй цю послугу: «насичує» людину за допомогою телебачення, інтернету, реклами і преси. Ми живемо в інформаційно перенасиченому суспільстві. Декілька прикладів. Кожного дня до домівок більшости людей вривається телебачення, несучи величезний потік різносортної інформації. Прикутість до екрану телевізора з’їдає безцінний час для спілкування між людьми у сім’ях, краде час для молитви й читання доброї книжки, а нерідко стає втечею від себе. Реклама, завдання якої є допомогти зорієнтуватися в певному виборі, насправді перетворюється на відвертий тиск. Вражаючий технічний прогрес останніх десятиліть уможливив людині легкий доступ до широкого інформаційного простору. Кожен знає з досвіду, наскільки комп’ютер та цілий ряд доступних цифрових технологій полегшують працю, допомагають зекономити час, пришвидшують обмін інформацією між людьми. Завдяки інтернету людина одним дотиком пальця потрапляє у вир подій та інформації. Проте всесвітня павутина, на жаль, не менш успішно огортає (або радше сковує) й людську психіку. Багато молодих людей, впадаючи в комп’ютерну чи інтернет-залежність, втрачають відчуття реальности й уже не уявляють собі життя без віртуального простору. До всього цього додається безперервний потік реклами, яка мала б допомагати людині в її виборі, але яка натомість чинить тиск на свідомість людини, диктуючи їй свої правила і цінності.
Беручи все це до уваги, приходиш до висновку, який можна передати у вигляді такого порівняння: сучасна людина живе у величезному інформаційному супермаркеті цінностей, теорій, ідей та ідеологій, часто-густо змішаних, ніби розкладених поруч на поличках, загорнутих в блискучі обгортки, по яких далеко не завжди визначиш справжню якість товару. Саме в такому супермаркеті християнин сьогодні покликаний постити. І піст цей полягає в мудрості вибору поживи для свого ума. Адже те, що людина впускає у свою голову і серце, набирає значно важливішого духовного значення, аніж те, чим вона наповнює свій шлунок. У цьому бурхливому інформаційному потоці з дуже тонкою гранню між корисним і згубним як ніколи важливою й актуальною є тверезість думок, на якій завжди наголошувала християнська традиція. Сучасність вимагає від християнина справжніх аскетичних зусиль для відсіювання всього зайвого, що наповнює душу суєтою, марнуючи дорогоцінний час його життя, а в кінцевому результаті віддаляє від Бога.
Джерелом духовної сили для християнина на цьому шляху було й надалі залишається церковне богослужіння, через яке ми вже серед земних реалій досвідчуємо Бога і Його царство — справжню поживу людини.
Максим Тимо
