Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

Документи нашої доби

Документи нашої доби

Весною, минулого року делєґація Комітету Оборони Традицій і Мови Української Католицької Церкви в складі проф. Б. Попеля і інж. Б. Трусевича була в Римі і відвідала Кардинала М. Фюстенберґа. По авдієнції вручено петицію, яку передаємо в перекладі на українську мову.

Редакція.

Слава Ісусу Христу!

Чікаґо 30 березня 1968

Ваша Еміненціє!

Як делеґати Комітету Оборони Традицій Української Католицької Церкви, ввічливо прохаємо Вашу Еміненцію зробити інтервенцію в нашого чікаґського владики Ярослава Ґабра, щоб 6.000 /шість тисяч/ вірних могли святкувати надходячі Великодні Свята в Чікаґській катедрі за юліянським календарем, що є їхньою парафіяльною церквою. Ми спрямовуємо це наше прохання до Вашої Еміненції на те, щоб не допустити до згіршаючих протестанційних маніфестацій та щоб усунути непорозуміння внутрі нашої парафії та єпархії в Чікаґо.

Вже від чотирьох літ ми боремось за наші права. Наше Товариство завжди старалось уникати насильних волевиявлець і від самого початку конфлікту представляло наші прохання так нашому єпископові як і компетентним властям у Римі. Коли ж наші священики включно з єпископом в цілі осягнення своїх замірів перейшли зі шляху легальної та чесної боротьби на шлях примусів, погроз, екскомунікацій і відмовлення останнього блягословення помершим, до скандальної кампанії, неймовірних обвинувачувань в наших українських часописах в Америці і до фальшивих інформацій в американській пресі, тоді наші вірні стратили довір’я до церковних властей і взялись до зараз вживаних засобів, то це було наслідком нечесної поведінки наших противників.

Як нам відомо, наші церковні власті представляли нас тут в Римі у різних урядах як революціонерів, склонних до опозиції в кожній ділянці, що їм не можна довіряти, та як атеїстів, що змагають насильно знищити нібито гармонійне, релігійне життя нашої парафії і єпархії св. Миколая в Чікаґо.

Однак що бажають оці т.зв. атеїсти? Вони бажають лише можливости учащати до церкви і приймати Святі Тайни та інші релігійні обслуги за старою традицією їхньої Церкви, як це було дотепер. Зміну календаря можна було перевести тільки для тих, що такої зміни собі бажали, але треба було рівночасно зберегти нам, що задержали старий календар, релігійну обслугу, а не залишити нас для наруги осторонь. Зміна юліянського календаря наступила за однобічною акцією і зі стосуванням насилля.

Після чотирьох літ боротьби наша організація не є в силі контролювати експльозивної ситуації. І тому, щоб не допустити до заіснування фактів, що їх тяжко буде в будучому полагодити і за які зараз ніхто не відповідає та, щоб показати нашу добру волю, ми, члени Товариства, відповідальні за його долю, рішили ще раз звернутись до Риму, щоб знайти якийсь компроміс, що був би сприятливим для обох сторін у цій великій боротьбі на лоні нашої парафії і єпархії.

Наближається Великдень. Наші парафіяни, що зберігають старий календар, бажають відбути релігійні обряди, і згідно зі звичаєм, одержати благословення пасок у своїй парафіяльній церкві, якої вони є членами. Треба заявити, при тій нагоді, що церковця віддана до нашої послуги, не задовольняє вимог наших вірних.

Тому просимо Вас, Ваша Еміненціє, своїм впливом уможливити нам святкувати ці свята так, як ми бажаємо, у мирі, любові, та у повній згоді з нашими священством і нашими родинами. На жаль, ми спостерігаємо, що вже тепер наші противники роблять заходи, щоб не допустити до здійснення наших бажань. Маємо інформації, що відповідні чинники вже тепер плянують замкнути катедру в святочний великодній день під претекстом відновлювання, а кромі цього на той самий день призначили благословлення і відкриття нових будинків.

Якщоб сталось таке, що катедра буде замкнена тоді велика частина наших вірних буде позбавлена Великодніх відправ за старим календарем. Запевняємо, що тоді обидві сторони підуть на повну боротьбу на вулицях міста Чікаґо як це вже трапилося передше серед подібних обставин. Зачуваємо, що Управа міста вже робить заходи, щоб запобігти відкритій боротьбі українців-католиків. Наші люди вже не в силі терпіти провокації і вже є рішені відповісти на ці провокації силою.

Щоб це не трапилося пора дійти до компромісу який задоволив би обі сторони парафіян, парафію і єпархію св. Миколая в Чікаґо. Це домагання є релігійного характеру, бо це вимога релігійної обслуги.

Закінчуючи наше письмо, склонюємо наші голови у вислові глибокої пошани та синівського прив’язання.

/Проф. Богдан Попель/

/інж. Богдан Трусевич/

 

Документи нашої доби

Його Високопреосвященству Високопреосвященому Архиєпископу Алексею,

Управителеві Справами Московської Патріярхії

РАПОРТ

Николая, Архиєпископа Львівського і Тернопільського *)

 

Ваше Високопреосвященство!

Маю шану повідомити, що 28 квітня 1966 року, коло год, 16-тої відвідав мене; в товаристві настоятеля Свято-Миколаївської церкви і львівського благочинного протоієрея ЮРІЯ ВАНЧИЦЬКОГО, закордонний гість, священик-монах греко-католицького ордена Василія, МЕЛЕТІЙ СОЛОВІЙ, доктор Богословії і історичних наук, парох церкви св. Юрія в Нью-Йорку, де він під теперішний час живе.

Священик-уніят, Мелетій Соловій, бажав мене зустріти і я прийняв його в приявности священиків-членів Епархіяльної Управи, які ще були на праці, а саме епархіяльного секретаря, протоієрея НИКИТИ ПАВЛУСЮКА і Львівського благочинного Юрія Ванчицького. Всі згадані особи взяли, участь у розмові зі священиком-уніятом, Мелетієм Соловієм.

Розмова була свобідна, непримушена. З розмови з нашим гостем ми довідалися, що він родом з Галичини, із селян. Монаший чин він прийняв в уніятському манастирі в Бучачі /Тернопільської області/. Опісля студіював у Відні й у Римі. В нього два докторати: віденський – з історичних наук, і римський з Богословії. Цікавится він також справами Літургії. Цій темі посвятив книгу яку обіцяв нам прислати.

Орден Василія, що його осередок є в Римі, часто висилав його закордон в манастирських справах. Так він відвідав Англію, Палестину, Ізраїль і Сирію, Константинополь /Істамбул/ де був гостем патріярха Атенаґораса. Тепер він прибув до нас, щоби на місці пізнати церковне життя православних, бо закордоном, згідно зі словами священика Соловія, ходять різні поголоски і тому він /а треба розуміти, не так то він, як орден Василія/ хотів би все побачити і почути, щоби мати безпосереднє уявлення як проходить церковно-релігійне життя у CPСP, а головно на території Західньо-українських областей і його враження, як він заявляє, найкращі.

Він жалів, що прибув до Львова з деяким запізненням і не міг взяти участи в торжественному богослуженні у свято-юрському катедральному храмі на Воскресення 24 квітня ц.р. Але мав щастя бачити ту залю, де відбувся обід православних владик і духовенства в гостинниці «Інтурист».

Священик Мелетій Соловій накреслив деякі сторінки церковно-релігійного життя. «Перше, що нас найбільше турбує – говорив священик Соловій – це великий упадок релігійности закордоном. На приклад, майже ніхто з молоді не йде в духовну семінарію. В духовних семінаріях Канади є по 5 – 6 студентів-богословів. В деяких єпархіях немає ні одного студента. Ми просто стоїмо перед катастрофою – говорив священик Соловій. В уніятській єпархії і між духовенством є дві течії – «прогресивних» і «консерватистів». До консерватистів зараховуються, головним чином, давнє уніятське духовенство з Кардиналом Йосифом Сліпим і Архиєпископом Іваном Бучком у проводі. До «прогресистів» – що звучить справді парадоксально – Орден Василіян. «Консерватисти» – говорить священик Соловій – дуже відстали від життя, не тільки політичного але й церковного. Вони живуть ще справами і настроями, що мали місце в 1939 році. Та в міжчасі життя пішло вперед і – якщо коли-небудь в майбутньому зачнеться поважний річевий діялог між католицьким заходом і православним сходом, на всякий випадок ні Кардинал Йосиф Сліпий, ні Архиєпископ Іван Бучко в цьому діялозі участи брати не будуть.

Сам священик Соловій дуже вдоволений, що міг побувати у нас. Виявляється, що тут немає такого релігійного занепаду, як про це говорять-закордоном і торжественний ювілей 20-літнього об’єднання католиків з російською православною церквою є найкращим цього доказом. Треба визнати, що думки і твердження священика-уніята Мелетія Соловія досить здорові, ми не завважили в них і тіні релігійного фанатизму, чи національного шовінізму. Провідна думка його стверджень – це розумний гуманізм, гуманізм спільного мира і співпраці.

* Для інформації наших читачів ми надрукували текст повищого документу, переложеного з російської на українську мову. Хоч читачі мусять догадуватись, що автор рапорту пояснює події із власної точки бачення, то все ж таки вони мусять об’єктивно оцінити значення цієї і подібних їй подій в світлі розбиття нашої церковної єдности. Не знаємо чи вірно в рапорті відображені інтенції Чина Св. Василія Великого, але коли йдеться про дискредитаційні заміри супроти Верховного Архиєпископа і Преосв. Івана Бучка,то в тому сумнівів не буде. Немає також сумніву в тому, що в сучасній політиці «діялогу між католицьким Заходом і православним Сходом» Чин Св.ВВ, який тепер залежний не від української найвищої церковної влади а прямо від Східної Конґреґації, запропонував свої услуги.

За моральну базу в цій історії служить факт, що хоч о. др. М. Соловій політично спізнився на торжество двадцятиліття «возз’єднання» Української Греко-католицької Церкви з Російською Православною Церквою, то дипломатично аранжерами вимушено на ньому примирливе до цього факту становище.

В цілому ця подія залишиться болючим епізодом в ряді заходів на розбиття і знищення нашої Церкви не тільки тут на еміґрації, але вже і її останків на рідній землі.

 

Див. також Вияснення Редакції

Документи нашої доби

8 вересня,1967

Високопреподобний і Всечесний Отче!

Як Вам уже відомо, цього року припадає 25-річчя архиєрейських свячень Високопреосвященнішого Архиєпископа Кир Амврозія Сенишина ЧСВВ, Митрополита Українців Католиків у ЗДА. З цієї нагоди наш достойний ювілят відслужить Архиєрейську Божественну Літургію подяки в неділю 3 грудня 1967 в 12 годині полудня а в третій годині по полудні відбудеться у Шератон Готелі Ювілейний Бенкет в пошану Митрополита Ювілята. Білети для парафіяльних Отців і двох членів Церковного Комітету оплачує парохія.

Ідеться про те, щоб цей Ювілей став найкращою маніфестацією почувань любови, пошани й відданости Духовенства і Вірних до свого Архиєпископа-Митрополита. А стане він таким, коли Високопреподобні і Всечесні Отці доложать усіх зусиль, щоб цей Ювілей якнайкраще спопуляризувати на місцях у своїх парохіях та щоб якнайбільше нашого духовенства і Вірних взяло участь у ювілейних святкуваннях.

Треба, щоб Високопреподобні і Всечесні Отці проголосили цей Ювілей у своїх парохіях, підшукали якнайбільше число охочих взяти участь у Божественній літургії та в бенкеті, надсилаючи в час імена тих, які бажають бути на бенкеті. Коли на ювілей священика одної парохії збереться на бенкеті до 500 осіб, то скільки разів по 500 повинно бути на Бенкеті в пошану найвищого нашого Архипастиря в ЗДА.

Документи нашої доби

Завжди так водиться, що з нагоди юбілєю вірні обдаровують свого Душпастиря даром любови. Чи ж не годиться щоб таким даром любови ми, священики і вірні, обдарували свого Архиєрея з нагоди 25-річчя Його Архиєрейських свячень? Тому, не відкладаючи на пізніше слід негайно подбати про окремі конвертки й з відповідним супровідним письмом розіслати на адреси усіх вірних, визначуючи реченець до якого мають бути зголошені учасники Бенкету та переданий дар любови. Місцеві церковні і релігійні організації повинні вислати своїх делеґатів на ювілейні торжества в дні 3 грудня 1967.

Замовлення на бенкет та дар любови Високопреподобні і Всечесні Отці зволять надсилати на, адресу Ювілейного Комітету при 839 Н. Френклін Стр.

З проханням про найкращу співпрацю у підготові до Ювілейних святкувань, бажаємо гарних успіхів.

о. Михайло Федорович – канцлер.

/Відпис з оригіналу/.

 

Із передрукованих текстів двох листів від Митрополичої Канцелярії у Філядельфії читачі знатимуть як організується «Сам собі- ювілей». З різниці мови, стилю, форми і змісту обох листів читачі бачитимуть наглядно різницю трактування двох кляс священиків Філядельфійської Архиєпархії.

Документи нашої доби

Акція пароха Церкви св. Андрія (Парма, Огайо) о. Івана Петрінки

Громадський Комітет Допомоги Українському Католицькому Університетові в Римі, Клівелянд, Огайо, доручив мені, як секретареві, сконтактуватися з Отцями наших католицьких парохій міста Клівелянду і Парми й умовитися з парохами про зустріч з членами нашого Комітету в справі Святочного Бенкету в честь Їх Блаженства Архиєпископа Української Католицької Церкви Кир Йосифа СЛІПОГО.

Одержавши від о. Іларіона Бенелика число телефону до о. І. Петрінки, я закликав о. І. Петрінку повідомляючи його, що делеґація нашого Комітету бажала б зустрітися з ним і обговорити деякі справи зв’язані з вище згаданим бенкетом. Отець Петрінка відмовив зустріч з делегацією і намагався, щоб я йому в телефоні сказав про що ходить. Я, щоб добитися якогось успіху і не бажаючи загострювати справи,погодився все сказати. В розмові, я попросив о. Петрінку до участи в бенкеті, попросив відправити Службу Божу в наміренні Блаженнішого Верховного Архиєпископа Кир Йосифа, проголосити в церкві про наш бенкет і попросив дозволу на розвішення афішів і роздання летючок в цій справі.

О. Петрінка не проявляв охоти кооперувати сказавши, що він є проти Кардинала і що не він про всі інші справи рішає, а о. І. Бенедик, якого він є асистентом.

Я особисто пішов до о. І. Бенедика розказати про все. (Перед тим наша делеґація була в о. І. Бенедика у цій справі й натрапила на зрозуміння і прихильність).

О. І. Бенедик сказав: «ідіть і розвіште афіші і роздайте летючки».

На цій підставі я з Др. В. Боднаром поїхали на Парму (Церква св. Андрея), і розвішали два афіші з портретом Блаженішого, кілька летючок і доручили нашим синкам роздавати летючки людям приходячим до церкви, а самі пішли на Службу Божу По закінченні Служби Божої люди досить скоро розійшлися додому. Я, Др. В. Боднар і п. Ярослав Бик (тут роджений українець), стояли під церквою і розмовляли аж доки всі люди не опустили церковного будинку, щоб вкінці всетаки зустрітися з о. Петрінкою, думаючи прихилити його до нас не будучи попередженим щодо його неприхильности до цієї справи.

Вже нікого не було, ми порашилися з п. Биком. В тім моменті відкрились двері у церкві (ми були віддалені яких 15 кроків від входових дверей), о. Петрінка вийшовши з церкви почав здирати афіші і летючки. Я і Др. Боднар приступили, в чемний спосіб сказали хто ми є і спитали чому він здирає афіші і летючки. При тому розвелась така розмова:

о. Петрінка:На цих гарних нових стінах ви не маєте права вішати «адвертайзінґ».

Відповідь: Ця справа зв’язана з нашою Церквою а не «адвертайзінґ», і «скач тейп» не ушкоджує стіни. Ми віднеслилися до попередніх наших розмов з Отцями зазнаючи, що на цій підставі мали ми право це зробити тим більше, що робимо це для Великого Мученика і Оборонця нашої Віри і Народу.

о. Петрінка: То є справа опінії чи він є мучеником. Я міг мати більше терпінь як він. Я більше прикладаю уваги звичайному чоловікові. Він є тільки Кардиналом і це є його особистий титул. Для мене Він не авторитет.

Відповідь: Кардинал Сліпий є Ваш Зверхник, бо Він є Верховним Архиєпископом і Головою Української Католицької Церкви, Головою Єпископського Синоду.

о. Петрінка: Не для мене (афтер ол), я є американець і мені обоятні ці речі (ай донт кер).

Звернення: Отче, Ви так сильно полюбили чужий світ, може навіть і ворожий до українців?! (стверджуючи його нервову поведінку і неприхильне ставлення до нас і справи яку заступаємо).

о. Петрінка: Ми маємо любити навіть своїх ворогів.

Відповідь: Ми з Вами погоджуємося що так. Так тоді, Ви, як священик, якого батьки українці, невжеж не маєте трошки любови до українців?!

о.Петрінка: Ні! Бо українці мої вороги!

Заввага: Отче, коли Ви так не любити українців, то не місце Вам у цій церкві яку збудували українці.

о. Петрінка: Єпископ мене тут дав і я не хочу з вами більше говорити .

Відповідь: Ми не прийшли сваритись а прийшли просити, але коли Ви кажете, що українців не любите,то тяжко з Вами нав’язувати контакт. Слава Ісусу Христу! Здертих афішів і летючок о. Петрінка не хотів віддати, коли ми просили (держав все зімняте в руках). Коли ми сказали, що це є власністю Комітету і ми мусимо це мати назад, тоді нам віддав.

Ця неприємна зустріч з о. Петрінкою відбулась в неділю дня 16-го квітня 1967 р. під церквою св. Андрія на Пармі, Огайо.

За правдивість: Зиновій Квіт

Секретар Комітету

Нижче публікуємо листа польського мирянина до свого духового зверхника. Зміст цього листа нехай буде для нас грізною пригадкою, що жде і нас, якщо не протидіятимемо заходам тих наших церковних владик, які замість зміцнювати апробовану і підтримувану Римом незалежність і самобутність Української Католицької Церкви, готові підпорядкувати її чужій духовній ієрархії.

Редакція

Відкритий лист до Архиєпископа Дірдена

Переклад з польської мови.

Друковано в «Дзєнніку Польськім»

за 26 квітня 1967 року.

Ваша Ексцеленціе!

Пишу по польськи, бо моє знання англійської мови недостаточне, щоб розказати про те що я думаю про поступування Вашої Ексцеленції у відношенні до католиків польського походження.

Ми, поляки, громадяни З’єднаних Держав Північної Америки, є льояльними громадянами держави, але ми не забуваємо про зв’язки з нашими родинами в Польщі, з польською культурою і звичаями, одержаними від наших батьків і дідів.

Багато з нас виховалось на цій культурі ще в Польщі.

Не кожний однаково розуміє поняття культури, і на цьому тлі виникла певна незичливість Вашої Ексцеленції до поляків.

Польська культура базувалась протягом тисячоліття на правдах Католицької Церкви, і тому ми боронимо її у вибудуваних поляками церквах.

Ваша Ексцеленція виявили незичливість у відношенні до нас, поляків, зараз в перших місяцях влади Вашої Ексцеленції в метрополітальній столиці – Дітройті.

Вичислю декілька фактів:

1. Негайно по перебрані влади Ваша Ексцеленція звільнили з митрополітальної курії трьох священиків-поляків, яких на це становище покликав світлої пам’яті кардинал Муней, а на їхнє місце Ваша Ексцеленція покликали німців і ірляндців

2. Покликаючи новий комітет освіти для католицьких парохіяльних шкіл Ваша Ексцеленція поминули поляків.

3. Коли в одній із парохіяльних шкіл батьки вимагали науки польської мови для 380 дітей, сестра-директорка, одержавши поучення від шкільного комітету, запротестувала проти такої вимоги. Щойно по довгих намаганнях батьків шкільний комітет погодився на науку польської мови, але поза шкільними лекціями.

4. Ваша Ексцеленція покликали комітет будови церков, зложений з ірляндців і німців, – без поляків. При обсадженні цих постів Ваша Ексцеленція хіба свідомо поминули католиків польського походження, які мають вищі кваліфікації за тих, які покликані.

І дальше, Ваша Ексцеленція не висилають клєриків польського походження до духовної семинарії в Орчард Лейк, яка існує вже біля сто років, і яка випустила цілий ряд єпископів Католицької Церкви.

Рівно ж Ваша Ексцеленція назначили ірляндських священиків на капелянів Чина Феліціянок в Лівонії з ціллю денаціоналізації кандидаток до цього Чина польського походження.

До цього слід додати відповідь Вашої Ексцеленції Центральному Громадському Комітетові, поміщеному в «Дзєнніку Польськім» від 17 березня цього року, невідповідну формою і змістом.

А вже кульмінаційним пунктом незичливости Вашої Ексцеленції до католиків польського походження являється постанова збору Єпископів під проводом Вашої Ексцеленції в справі ліквідації етнічних парафій в ЗДА. (Схвалена, припускаю, більшістю голосів ірлянських єпископів).

В зв’язку з тим вважаю, що поступування Вашої Ексцеленції, як Дітройського Митрополита, в відношенні до каталиків польського походження не є згідне з христіянською етикою й наукою Церкви Христової.

Зазначую, що я є католиком віруючим і практикуючим, і тому така нехристіянська діяльність мого Архиєпископа дуже мене болить.

З поважанням,

Адам Робаковскі

7614.6 Філдінґ, Дітройт, Miч. 48228