Мирослав Кривий

З Новим роком і Різдвом Христовим!

Твердий закон Святого Провидіння
Накреслив людям заповітну путь,
Й минулі та сучасні покоління
По цій дорозі неухильно йдуть…

У вічність кануть роки, мов хвилини
І біль, і радість кануть в забуття,
І Ви пройшли трудні й сумні хвилини,
Поки відкрився світлий шлях життя…

Життя людини так швидко минає,
Немов хвилини пролітають дні,
Ось рік Старий у вічність відступає,
Новий Рік вступить у права свої…

Неначе листя з клена облітають
Останні з календарика листки,
І знов Нового Року всі чекають
І діти, й юнаки, і старики.

Старий Рік у минуле вже відходить,
Його останні догоряють дні,
І кожен в думці підсумки підводить,
Чи добрі справи залишив, чи злі.

Нехай сьогодні з України лине
Цей наш сердечний і палкий привіт
Прийміть вітання від мене й дружини:
«Живіть щасливо понад сотню літ!»

Дозволь же, Доле, всім нам пережити
Під мирним небом ще й оцю зиму
й в добрім здоров’ї радісно зустріти
Промінну, теплу, запашну весну!

Тарас Мигаль
Рожище

Час

Нестримно летить час життя,
Минають секунди, хвилини, години.
Місяці, роки, мов стріли в повітрі,
І ніхто у світі цього не зупине.

А життя людини здається всім довге,
А це ж тільки уява людини,
А ти милий друже, час бережи
Не витрачай на марне жодної хвилини.

Бог сотворив тебе, людино.
Дав тобі тіло, душу, життя,
Свобідну волю, розум і творчість.
Дав зрозуміти, що життя – боротьба.

Добро і зло панує в світі
Борися, друже проти зла,
Роби добро ближнім своїм,
Щоб була чиста твоя душа.

Мирослав Кривий
Підволочиськ

Мати

Не забудь же, сину,
Ані на хвилину.
Свою рідну маму
На світі єдину.
Бо не одну нічку
Мама не доспала,
І тебе кормила.
До сну присипляла.
Твоє добро й горе.
Розділяє мати,
І хоче для тебе
Все серце віддати.
Коли твоя ненька
Вже стане старенька.
Пам’ятай же, сину,
Про маму єдину.

* * *

Леся Нікітюк, Підгайці

Тато й мама – це святе від Бога

Якщо образив ти хоч раз в житті
Своїх батьків поганим і злим словом,
На цій планеті місце не тобі,
Ти мешканець землі є випадково.

На світі Божім ти з’явився цім.
Щоб чесно працювати, мирно жити.
І щастя вносити в батьківський дім,
Батьківським словом вміти дорожити.

Бо Заповіді Божі так гласять:
Матусю й батька треба шанувати.
Бо вам батьки ніколи не простять.
Якщо не будете їх поважати.

Свою любов до рідних пронесіть
Через роки, життя свого дороги.
І діточок як «Отче наш» навчіть,
Що тато й мама — це святе, від Бога.

* * *

Богдан Мигаль, Рожище — Україна

Люблю небо України!

Світе милий, як тебе збагнути
зрозуміти велич і красу?…
Й частинку Правди і Добра здобути
Й знайти до щастя стежечку ясну?
Як бистро мчать короткочасні весни.
Минають швидко літа теплі дні
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…
Скільки ж то весен в вічність промайнуло?
Пройшло вже літо нашого життя…
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…
Хай лазер щастя душу Вам зігріє,
Й прилине радість і палкий привіт.
Хай ваше серце вічно молодіє,
Живіть щасливо понад сотню літ!
Люблю до болю небо України
І чую холод в слові «чужина»,
Хоча й тепліші в світі є країни.
Мені і радість там була б сумна!…

* * *

Шануймо старість

Шануймо старість
— це, старих людей —
за їх прожитість,
працю — часом — без трофей,
вони, фундаменти вкладали,
часом, не їли і не спали,
але, в майбутнє заглядали,
щоб щось у спадщину лишили,
щоб діти, внуки довершили
не тільки в рідній Україні
але, по світу були вмілі,
щоби себе, та проявити
і мову рідну голосити,
і віру пра.. і пра.. дідів;
вони зумили зберігати
не тільки: а ширити й навчати;
Старі у всьому будівничі,
а молоді були, як ми,
та в ті часи, все винесли:
і війни, болі і розрухи
та вірність в серці берегли,
щоб нам все краще донести,
а нині — вже вони старенькі
часом недужі, немічні
і хочуть нашої поваги
за їхню працю у житті.
Колись і ми будемо старими,
Які? Ніхто не знає з нас,
та схочем ласки з молодими
якось ділити в кожен час;
Шануймо старість преславуту,
Як щедру осінь восени,
За шану приймемо заплату
бо всі старі, то це є — ми!

о. Василь Ганішевський
с. Ценів — Україна

 

Шлях до Бога

На світі, знаю, Бог існує.
Та над всіма людьми панує.
І в нього хочу я просити
Життя щасливе нам створити.

Дуже важкі часи настали,
У час відродження держави.
Тому й звертаємось до Бога —
У нас в житті одна дорога.

До Бога ця веде дорога.
Від Нього буде допомога.
Лиш Він врятує від біди
І вкаже шлях, яким іти.

Якщо ми дійсно Божі діти.
То годі нам в пітьмі сидіти.
Пора вже шлях цей віднайти,
І йти до світлої мети.

Сидіти досить, склавши руки,
І бачити одні лиш муки:
Страждання бідних і старих.
Поневіряння молодих.

Нам всім потрібно мирно жити,
Щоб Божу ласку заслужити.
Та шлях до Бога свій знайти
Повинен кожен: я і ти.

м. Підгайці
Леся Нікітюк

Пісня Україні в 7-му річницю Незалежности

Рідна Україно, це ж знову Тобі,
Бо кому ж буду пісню складати?
Хоч Ти самостійна й на своїй землі.
То ворожий вітер віє з-за хати.
Віє і дме з усієї сили Й піском засипає очі.
Щоб Ти не бачила, коли день.
А коли зближається темрява ночі.
Щоб Ти забула сонце золоте.
Забула блакить ясного неба
Й пішла за ворогом там.
Де йому вигідно і треба.
Щоб Ти забула хто Ти є.
Забула славне минуле,
А пішла знову в ярмо
Й одягнула невольничі пута.
Не дай себе звести на манівці.
Не дай себе обдурити знову.
Не вір. що знайдеш грушки на вербі,
А вір, що прийде знову неволя.
Маєш Незалежність — шануй її,
Усіми силами міцно держися
замість незгоди, яка все руйнує
Молитвою до Бога звернися.
Щоби засліпленим очі відчинив.
Як колись відчинив сліпому.
Бо стратити легко те. що маємо,
А будувати треба віками знову.
А віки ті були дорогі
Политі потом, кров’ю й сльозами
жертвами безчисленних Героїв,
Що боролись віки з ворогами.
О, Господи, Ти нам дарував Незалежність,
Даруй ще розум і згоду…
Розцвітай Україно, як на весні цвіт.
Що дарує запах і вроду.
В 7-му річницю Молимо Бога.
Щоб Ти знайшла щастя й долю.
Стала господарем на своїй Землі
Й зберегла Незалежність і Волю.

Ольга Гриньків

Україна

Життєдайне сонце сміється з небес.
Цілющі промені до нас посилає.
Скрізь поля родючі, ліси та луги.
І пташина пісня у гаю лунає.

Ти живеш Україно, на нашій плянеті.
Тут твоє багатство, родючі поля.
Народ миролюбний і талановитий.
Чарівна природа, села та міста.

Після багатьох століть страждання.
До тебе, Вкраїно, воля завітала.
Роками боровся наш народ за щастя.
Врешті Україна вже вільною стала.

Синьожовтий прапор гордо повіває.
Народ України будує державу.
Працює на полю. у шахтах, заводах.
Перешкоди ламає, примножує славу.

Працьовита молодь не наше майбутнє.
Вродливі дівчата, смілі юнаки.
Навчаються в школах, усюди працюють,
І в армії служать наші козаки.

Труднощі великі лякатись не треба.
Дружно працювати та вперед іти,
А мужам державним мудро керувати,
І сміливо разом іти до мети.

Ти будеш жити, рідна Україно!
І біда минеться, добробут настане.
Усміхнуться наші брати українці,
І в наше віконце сонечко загляне.

Підволочиськ, 1995 Мирослав Кривий

Вже немає Тебе…

Вже немає Тебе,
Мій коханий дідусю.
Не дожив, ти наш рідний,
До цих радісних днів.

Не обіймеш мене,
Не покличеш бабусю,
Не побачиш відважних
Повстанців-братів.

Не згадаєш той час,
Як за волю боролись,
України-матусі,
Її вірні сини.

Ти не прийдеш до нас,
Не почуєм Твій голос.
Ти заставив нас в тузі,
Завітай хоч у сни.

м. Підгайці Леся Нікітюк

 

О, Боже, всесильний, могучий

О, Боже, всесильний, могучий,
Даруй нам єдність та згоду,
Любов, надію і віру.
Розум, добро та свободу.

О, Христе, ми вдячні всім серцем
За жертву Твою за всі муки,
За любов до людей всього світу.
За рани й покалічені руки.

Український народ миролюбний
Шле до Тебе молитви й благання.
Дай нам силу небесну й відвагу
Йти вперед до мети без вагання.

Ми будуємо разом державу.
Миролюбну свою Україну,
Працюймо, молімся, пісню співаймо
Про славну червону калину.

* * *

Олег Снилик

Небесний Царю

Небесний царю! Отче наш!
Ти, що у небі й на землі.
Нехай ім’я святиться Твоє,
І волі хай Твоєї закони промінні
Осяють серце вірою святою.
Ти все в премудрості створив.
Щоденним хлібом щедрість Твоя лине.
Ти вічність наша і надія.
І в справедливості прощаєш нам провини.
Як ми прощаєм нашим лиходіям.
Ми у спокусах дні і ночі
Знаходим охорону любви Твоєї,
Лукавому не дай нагоди
Гризню творить, в братолюбієм ідеї
Благослови Твій люд і веди до згоди.
Нехай святиться воля неба
Тепер і завжди і по всяк час.
Молитвою нехай міцніє віра в нас
І береже від болів і терпінь.
Бо Ти дорога наша і свята потреба. Амінь.

* * *

Олег Снилик

Благословенна ти в женах

Мерехтить авреоля злото-промінна
Твоєї скорбної і святої голови.
Із алябастром сяйного чола
Й лиця в покірності живої доброти.
І благородний смуток у очах
Відслонює глибінь і джерело любови
Твойого погляду цілющих благ.
Благословенна Ти в женах єси.

Думки на початку 1998 року
(Для всіх на спільне добро!)

Ось думка думку підганяє,
Ніби біжать на перегони, всі думки,
І просяться усі на аркуш,
Щоб дотулитись братів і сестер душ…
Щоб десь комусь, —
У серце кинути іскринку,
І розпалити вогнище любови!
Тож я їх всі ось тут вкладаю,
Й для всіх добра бажаю!
Може в кінці року цього,
Зійдуть в якомусь серці десь?..
І разом будемо радіти!
Та перше ж треба їх посіяти.
Не легко таке зерно сіяти.
Але, ще важче мовчати!!
Досить вже сліз нам і ридання!
Ними просякнута вже вся наша земля…
Досить проклонів нарікання.
Від них нам легше не стає,
А наповня ще більше гіркотою нас.
Бог дарував нам волі час!
І жде від нас він покаяння.
Досить вже пиячить до безтями!
І розкрадать державнеє майно.
Досить обману й аморалі.
Пора прийшла збудитись з кошмар сну!!
В наш нарід Бог сипнув талантів повну мірку
І глуздом неабияким нагородив нас Він,
Лише покаймось! І брат брата не гризім…
Зближаються вибори, єднаймо сили!
Єднаймо у любові, вірі і надії
З Христом ми можем подолати всі негоди!!
А мати-Україна так бажає між дітьми згоди…
Нехай Христос не буде лише традиційним на іконах,
Дозвольмо Йому жити й діяти в серцях!
Щоб ясним стало усім нам.
Що Кесарю, а що дасть Богу треба,
Щоб знайти балянс життя.
Народові на вічне, щасливе буття!
Без рабського хребта…
Коли Христа полюбимо всім серцем,
І Україну поруч ми поставим,
То наше я на своє місце стане,
Отеє я що таким барикадом є,
У розбудові нашої держави,
Тоді на брата брат зором любови гляне,
І тріснуть заздрости ненависти і пімсти всі окови,
Любов, цеж вічна й певна зброя є!
І цього, нам ніхто не зробить,
Це мусимо зробити ми!
У вільній нашій Богом даній волі, вибирати —
Любити, чи ненавидіти…
Розбратом натворили ми багато горя,
А Божа ж воля, щоб любити!
Дає нам Бог знову й знову нагоду —
Щоб могли успішно ми іспит здати!
Не хочу вірити, що не здамо!!!
Рука Господня все готова помагати.
Від нас залежить, чи ми уже навчилися в покорі —
До Нього прибігати і щиро помочі благати?..
Щоб дав нам мудрости, Державу будувати,
Йому на вічну славу, а Україні на вічне в щасті бути!!

Мотря Фаринич
Гамілтон, Канада. Січень, 1998 р.

* * *

Володимир Рожко
Луцьк, Україна, 1986 р.

Молитва

Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за рідну і святу,
За прадідівську нашу віру,
За нашу мову золоту.

Молюсь за тебе. Мамо рідна.
За твою долю і життя.
За тих молюся, що по тюрмах
Пішли за тебе в небуття.

Молюсь за тих, хто ще страждає.
За тих, зневірців, що зреклись.
Катам твоїм я все прощаю,
І ти їм, Господи, прости!

У Божій ласці і любові
Єднаймось, браття, вічне ми.
Хай сяє сонцем на Вкраїні
Любов і згода між людьми.

За Україну вислухай молитву.
Нас, Боже Праведний, прости,
А як ітимем на Голгофу,
Благослови наш Хрест нести.

В молитві щирій і любові
Єднає Божа ласка нас.
Охорони, Пречиста Діво.
Благослови, Нерукотворний Спас!

* * *

Я не мовчав

Я не мовчав,
і я не міг мовчати,
брехні я не терпів,
як тих, хто вмів брехати.

Я правдою світив,
у всі кутки темряви,
на світло виводив,
хто в світло кидав плями.

Так розум диктував,
і так веліла віра.
Кобзар нас так навчав,
чекала Україна.

Бог Слово мені дав
Щоб, ніби, факел нести,
щоб кожен з нас пізнав
як дух в собі піднести.

Щоб не боятися брехні,
і тої темряви страшної
за правду битися в борні,
здобути світло — ціль до волі.

І я втішаюся тепер,
воскресла віра, Україна,
за них то я терпів терор.
Казав брехлам: Воскресне віра!

Я не мовчав і не мовчу,
коли хто брехні розсіває,
я зразу брехні ті товчу,
й «вогонь» палю — нехай палає.

Хай світло світить навкруги,
хай темряви ніде не буде!
Щоб не ховались вороги,
і хай до зла ніхто не йде.

За світло Богові хвала,
і Україні нашій — слава!
Що правду Божу берегла,
і в правді Божій її прослава!

І правдолюбцям по світах
синам і донькам України,
що відкидали брехні жах,
але жили для України!

Хай світло Боже сяє нам,
на неньку нашу Україну,
Бо сам Господь дав правду нам,
і скарб душі — це світло, віру!

26.08.1997 с. Ценів
о. Василь Ганішевський

Богдан Мигаль

Христове Воскресіння!

Життя пливе і день за днем минає,
У вічність кане бистрокрилий час,
І ми весни з надією чекаєм
Й сердечно, від душі вітаєм Вас!

О український стомлений народе!
Щасливий час в історії настав:
На обрії зійшла свобода,
Гож будеш вільний серед всіх держав!..

«Христос воскрес!» — воскресла й Україна,
Найбільше чудо із усіх чудес!..
Й весь наш народ, немов одна родина.
Дав відповідь: «Воістину воскрес!»

Вже перед нами ясний шлях відкритий.
Хоч він трудний і повний перешкод.
Та ми уже воскресли й будем жити.
Бо свідоміший вже стає народ!..

Хай українська буде в нас держава.
Та українські серце і душа,
Хай Україні буде вічна слава.
Така сама, як Англії і США!..

У вічність кануть роки бистроплинні.
Нехай несе Вам щастя кожна мить!
Любов і вірність рідній Батьківщині
Завжди у серці свято бережіть!

Тож ми бажаєм Вашій всій родині
Благословення світлого з небес:
Хай буде вічна слава Україні!
Христос воскрес! Воістину воскрес!

Рожище, квітень 1996 р.

Мирослав Кривий

Христос воскрес!

Христос воскрес. Воістину воскрес!
В ефір летить цей привіт,
Воскресні дзвони в церкву скликають.
Весь християнський радіє світ.

Христос воскрес, смерть переміг,
Воскресла віра людей в серцях.
Перемогла правда, засяло сонце (світло)
Назавжди щезли неволя й страх.

Христос воскрес, Спаситель світу.
Відкрив дорогу у вічне життя.
По цій дорозі сміло ідім.
Бо іншого шляху для нас нема.

У нашій вільній Україні
Усі святкують цей Радісний день.
Христос воскрес, Христос воскрес.
Дзвінко лунають звуки пісень.

Ольга Гриньків

До Емаус

Два учні Христові йшли до Емаус
Зневірені, розчаровані, прибиті.
Не знали, що принесе майбутнє.
Що будуть з ними робити.
І сумнів укрався в їхні серця:
Хто був цей Ісус? Месія?
Чому ж не боронився? Чому помер
У муках на хресті, де розбійник?
І ось з’явився їм Ісус,
Але вони Його не пізнали.
Розповіли про все, що сталося
І що воскресіння ще не діждали.
Вправді ангели казали жінкам,
Що Ісус живий та з Ним
Ніхто ще не стрічався
І розмовляючи дійшли до села
Й просили, щоб з ними остався.
При ламанні хліба розпізнали Його,
Але Він зник так, як з’явився.
Подорожні набрали до праці сил
І світ їм в очах прояснився.
Серця наповнилися щастям небес,
Вони стали сівачами Божого слова
Часто на камінних серцях,
Де з трудом приходила обнова.
Треба й нам іти на «Ламання Хліба»,
Тоді й нам відкриються очі.
Пізнаємо Бога і Його любов
І роз’ясниться темнота ночі.

Коли?

Коли настане мир на світі,
Припиняться війни на нашій плянеті.
Не будуть вбивати людей невинних,
Скажіть можновладці світу, мені?

Сотворив Бог вселенну: зорі, плянети,
На нашій Землі з’явилось життя,
Тварини, рослини та розумні люди,
Почалось природне, бурхливе буття.

Минали роки, минали століття,
Працювали люди, творили добро,
Не було ще воєн і кровопролиття,
Поки не з’явилось сатанинське зло.

Причина одна: боротьба за багатства,
Боротьба за владу, ненависть прийшла.
З’явилися армії та жорстока зброя,
Воєнноначальники, почалась війна.

Одні народи нападають на інші,
Усе руйнують, людей вбивають,
Жорстокість панує, забули про Бога,
І Божі закони часто зневажають.

Пора зрозуміти, що війна — це дикунство,
Всі спірні питання мирно рішати,
Вірувати в Бога, шанувати ближніх.
Турбуватись про добробут, чесно працювати.

Усім народам треба в згоді жити,
Працювати мирно у своїй державі.
Для добра народів, своєї країни,
Зупинити навіки всі війни криваві.

А мужам державним не слід забувати.
Про права народів та права людини.
Право на життя на нашій Землі,
Право для старого й малої дитини.

Хай процвітає мир на землі,
А люди в щастю й добрі проживають,
Хай буде добробут у кожній державі,
Хай народи світу Бога прославляють.

1996 р.
Мирослав Кривий
Підволичиськ

Катерина Собко, Львів

Христос Воскрес!

Христос воскрес.
Церковні дзвони скрізь дзвонять
І сповіщають радість цю,
Що Цар-Господь наш з мертвих встав,
Що страшну смерть Він подолав
І дар спасіння всім подав!
За це спасіння Він вмирав
У муках тяжких у ганьбі,
І кров невинну проливав
І гріхи наші обмивав.
В пекельну глибу Він вступає
Із аду страшного виймає
Наших прародичів предвічних,
І шлях їм світлий простеляє.
Радіє світ, радіють всі,
Бо вже прийшов кінець пітьмі.
Тож славмо Господа Христа,
На всіх язиках хай лунає
Прослава радісна оця,
І всіх і вся оповіщає
Ця звістка трепетна, свята!
І помолімся щиро всі
В покорі, злагоді, любові
І не чинім більше гріха.
Не раньмо серденька святого
Спасителя нам дорогого.
А жиймо в чистоті у мирі,
У святості і благодаті,
Щоб добрий приклад подавати,
Тим, хто ще не зміг Христа впізнати!

Богдан Мигаль

Надвечір’я

Спливають роки, мов весняні води,
Минає бистро молодість ясна.
Ось був світанок… Вже й сонце заходить
Вже й надвечір’я нашого життя…

Як блискавично весни різноцвітні
Нам у дитинстві майнули крилом.
Остались тільки мрії заповітні…
І все здається неймовірним сном.

Травень і червень бистро промайнули
В калейдоскопі різних кольорів,
Суниці ніжним запахом дихнули,
В душі бринять ще трелі соловів.

Гарячий подих липневої ночі
Овіяв душу нам літнім теплом,
І думка в юність повернутись хоче
В безмежній тузі за рідним селом.

Жнивами щедро радує нас літо,
Дарунки осінь несе нам рясні,
А я ніколи не можу забути
П’янкі весняні фіялкові дні…

Всі пори року по-свому красиві.
Але для мене найкраща — весна.
Бо дні дитинства згадує щасливі
І давні мрії юного життя.

Подумать тільки, як швидко минають
В житті людини в старості роки.
Згадайте друзів, яких вже немає.
Які на той світ уже відійшли.

Хоча у мене роки вже похилі.
Та не охота цей світ покидать,
І поки доля дарує ще сили,
Я буду пісню радісну співать!…

Рожище — 1984 р.

 

Бог дав нам весну, брати й сестри!

Подих весни в моє душі-віконце прилетів,
Вдихнувши чудодійний аромат,
Життям новим душевні струни обізвались,
З душі полилась пісня радісна!

О, Весно! Весно!
Яка ти пречудова пора року,
Й яку приносиш ти усім диво-науку,
Лиш треба нам душею вслухатися в твою дію…

Й полинула думками я, у мою Батьківщину
Бог Милосердний не залишив її, післав весну!
Прийшла довгождана весна,
Й комуни кригу розтопила!

Погляньте, брати!
Подивіться, як радіє наша мати,
Дітей пробуджених весняним клекотом сердець…
І хоч серця не б’ються в повнім згода — ритмі ще,

Та Мати знає родина її вже живе!
Знає, що Бог її не залишив,
Післав весну, будить дітей з летарґу сну!
Бог дав весну нам, брати й сестри!

А літо, осінь і зима будуть у нас такі,
Якими будемо ми всі,
У цій Богом дарованій порі…
Допоможи нам, Боже, серцем зрозуміти;

Що у сльозах нам горя не втопити,
Що в наріканні щастя не знайти,
І помочі чекаючи від інших, —
Це, не є вихід із біди.

Весняним подихом наповнюймо всі груди,
Нехай міцніє, кріпне все єство!
Весна нас кличе всіх до праці,
В надії на Бога, в любові у чеснім труді,
І подамо ми поколінню вічні плоди.

В вільній державі до праці відданої,
Благослови нас, Господи!

Мотря Фаринич, Гамілтон, Канада.

Василь Василашко

1933. Голодомор

У тридцять три
Розіп’яли Христа.
Розп’яли
У тридцять третім Україну.
Христос воскрес,
Вона — зійшла з хреста.
Я вірю в Бога
Й Україну!

Василь Василашко

За нас хрестилися дороги...

За нас хрестилися дороги
На перехрестях світових,
Коли ми від землі до Бога
Не піднімали голови.
За нас хрестилися дороги —
Тепер ми хрестимось за них:
За те, що нас ведуть до Бога,
А не до ідолів земних.

1993 рік
Коротко про Василашка Василя Федоровича: 1939 року народження, українець, журналіст, письменник, лауреат республіканської літературної премії імені Лесі Українки за поетичну книжку «Чи Україні ти син?» Головний редактор українського видавництва для дітей.

Дмитро Білоус Київ

До молитви абеткової

Ти — славлення Святого Слова,
до Господа святий порив.
То хто ж. Молитво абеткова,
в той сивий вік тебе створив?

Хто зажадав добра всім сущим?
Який звернувся чоловік
До Бога словом невмирущим
в далекий той дев’ятий вік?

Хто буквам дав могутні крила,
де в’язь прозора, як бурштин —
Чи був то Костянтин Кирило,
а чи Преславський Костянтин?

Але шляхи твої — найширші,
Йдеш у світи без перешкод,
зберігши в диво-акровірші
священний праслов’янський код.

І ми читаємо, завмерши,
в свої вбираємо серця
оцей слов’янський вірш найперший
і славим Вишнього Творця.

Коротко про Дмитра Білоуса: поет, перекладач, автор біля 40 книжок для дорослих і дітей. Лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка та літературної премії ім. М. Рильського.

Мирослав Кривий

О, Мати Божа

О, Мати Божа, о Райський цвіте.
Тебе благають вкраїнські діти:
Допоможи нам в щасті прожити.
Тебе. Леліє, навік славити.

Пречиста Діво, наша надіє.
Ти. наша гордість і наша мріє,
В ці травневі, квітучі дні
В церквах співаєм Тобі пісні.

О, Мати Божа Тебе благаєм,
Змилосердися над нашим краєм.
До Тебе йдемо ми з молитвами.
Царице неба, встався за нами.

Мирослав Кривий

Христос народився

Вільна Україна
Христа прославляє.
Коляда по всій країні
Вже вільно лунає.

У Карпатах голубих
У Києві й Львові.
Славу народ віддає
Малому Христові.

І пропала вже навіки
Проклята неволя.
Завітала в Україну
Довгожданна воля.

І хоч труднощі великі
Зараз в Україні,
Ясне сонце ще всміхнеться
Старому й дитині.

Всі ми віримо у Бога,
Христос — наша сила.
Вона в світі нездоланна.
Все зло покорила.

А Христос новорожденний
Допоможе нам в житті.
Дасть нам розум і пораду
У цілій важкій боротьбі.

То ж віддаймо честь Христові
І коляду заспіваймо.
Та подяку Ісусові
З серця щирого віддаймо!

Богдан Мигаль

З Новим роком і Різдвом Христовим!

Тривожно й сумно Рік Новий крокує
Й несе нам пригорщу нових надій…
І дружно весь народ заколядує
В своїй державі рідній, молодій…

Забудьмо всяке зло і всі незгоди.
Які роз’єднують ще досі наш народ.
Пора вже жити, як усі народи.
Хай кожний стане справжній патріот!..

Бажаєм щастя Вашій всій родині.
Хай «Бог Предвічний» лунко задзвенить
Й привіт сердечний «Слава Україні!»
Хай ваше серце й душу звеселить!..

То ж побажаймо рідній Батьківщині
Навіки незалежність закріпить.
Нехай задзвонять дзвони в Україні!
Не забувайте рідної землі й на мить!..

Від всього серця хочу Вас вітати:
У вічність кануть історичні дні.
Стрічаймо дружно ці Різдвяні Свята
Хоч в бідній, але вільній стороні!..

Прийшла нарешті вимріяна воля
Й гімн «Ще не вмерла…» злинув до висот
То ж бережіть, завзято свого поля
І докажіть, що ви стійкий народ!..

Щороку, друзі, ми Різдва чекаєм.
Цей добрий звичай ще від предків в нас!
То ж ми всім серцем знову Вас вітаєм
В цей для Вітчизни історичний час…

Та не забути ті часи жорстокі.
Коли й молитись вголос ти не смів,
І рани ще не зажили глибокі.
Які народ в душі весь час терпів…

Прийшла нарешті вимріяна воля
Й гімн «Ще не вмерла…» злинув до висот.
То ж бережіть завзято свого поля
І докажіть, що мудрий Ви народ!..

Леся Нікітюк, Підгайці

Сніп на покутті

Останній сніп зв’язала мати,
І піт рясний втерла з чола.
«Важка це праця хліб збирати» —
Ледь-ледь промовила слова.

І золотистий сніп пахучий
У руки батька віддала.
Щоби поставив на покуті
У день ХРИСТОВОГО РІЗДВА.

Внесе господар із комори
Вусатий, пишний цей дідух.
Збереться вся рідня до столу,
І запанує добрий дух.

Запахне в хаті пирогами.
Скуштуємо усі куті.
Вечерю понесем до мами, —
Батьків не лишим в самоті.

І задзвенить і понесеться
Весела й щира коляда.
У кожнім серці озоветься.
Хорошим спомином вона.

Богдан Мигаль

Щоб наш народ у мирі й щасті жив!

Годинник вічний лічить всі години,
Природою призначені мені…
Я долею турбуюсь України,
Яка трудні переживає дні…

Нелегкі перші самостійні кроки,
Неволі час лишив глибокий слід,
… Реве та стогне Дніпр широкий:
Ще не настав кінець всіх наших бід…

Ще не стрічає кожен брат, як брата,
Свободи дух не кожним ще оволодів,
І, що вже вільна наша рідна хата.
Ще довголітній раб не зрозумів…

Живем в добу знаменних перемін.
Збудивсь в народі прадідівський дух!
В нове життя вступає батько й син.
Напружуй енергійно зір і слух!..

До всіх людей звертаюсь в Україні,
Прийміть цих кілька теплих, щирих слів:
З’єднаймося, немов в одній родині,
Щоб наш народ у мирі й щасті жив!..

Леся Нікітюк
м. Підгайці

Помилуй, Боже і спаси

У кожного в нас своє життя.
Своя дорога на Голгофу.
Приходить час сповіді й каяття.
Та поклоніння ГОСПОДОВІ БОГУ.

Помилуй Боже і спаси,
Уста шепочуть з трепетом не сміло.
І ми стараємось з останніх сил
Розповісти усе, що наболіло.

Та знову постає життя..,
І сором огортає не одного.
Чому ж грішив, чому навкруг брехня?
Чому неправди вибрав я дорогу?

Чому достатком очі засліпив?
Кар’єру вибивав собі й шану,
І друга не одного загубив.
Забув про рідних, батька й маму.

Помилуй БОЖЕ і спаси,
До неба душу вознеси,
Прощення всім нам принеси
За всі гріхи, помилуй і спаси.

У скрутну годину, мій друже.
Впадати в зневіру не треба,
Заглянь в своє серце і душу
Піднеси свої очі до неба.

Поглянь на природу весною,
Скрізь зелень, сади розцвітають,
І сонце всміхається з неба.
Пташки у гаю вже співають.

Не втрачай, друже, надії,
Труднощі у житті проминають,
І після неволі й страждань,
Достатку роки наступають.

Наша Україна багата.
Розумні й працьовиті в нас люди,
Тільки єдності й згоди потрібно,
Добробут і багатство в нас буде.

Христос і Пречиста Марія
Дарують нам сили небесні.
Віра, Надія, Любов завітають
Задзвонять нам дзвони воскресні.

Мирослав Кривий
Підволочиськ