Рубрики

Свіжий номер

Church building in Ukraine: between old ruthenian traditions and russian synodal layers

Час ставати сильнішими

Стати автором

о. Василь Ганішевський

Релігійна поезія

Мати

Не забудь же, сину,
Ані на хвилину.
Свою рідну маму
На світі єдину.
Бо не одну нічку
Мама не доспала,
І тебе кормила.
До сну присипляла.
Твоє добро й горе.
Розділяє мати,
І хоче для тебе
Все серце віддати.
Коли твоя ненька
Вже стане старенька.
Пам’ятай же, сину,
Про маму єдину.

* * *

Леся Нікітюк, Підгайці

Тато й мама – це святе від Бога

Якщо образив ти хоч раз в житті
Своїх батьків поганим і злим словом,
На цій планеті місце не тобі,
Ти мешканець землі є випадково.

На світі Божім ти з’явився цім.
Щоб чесно працювати, мирно жити.
І щастя вносити в батьківський дім,
Батьківським словом вміти дорожити.

Бо Заповіді Божі так гласять:
Матусю й батька треба шанувати.
Бо вам батьки ніколи не простять.
Якщо не будете їх поважати.

Свою любов до рідних пронесіть
Через роки, життя свого дороги.
І діточок як «Отче наш» навчіть,
Що тато й мама — це святе, від Бога.

* * *

Богдан Мигаль, Рожище — Україна

Люблю небо України!

Світе милий, як тебе збагнути
зрозуміти велич і красу?…
Й частинку Правди і Добра здобути
Й знайти до щастя стежечку ясну?
Як бистро мчать короткочасні весни.
Минають швидко літа теплі дні
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…
Скільки ж то весен в вічність промайнуло?
Пройшло вже літо нашого життя…
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…
Хай лазер щастя душу Вам зігріє,
Й прилине радість і палкий привіт.
Хай ваше серце вічно молодіє,
Живіть щасливо понад сотню літ!
Люблю до болю небо України
І чую холод в слові «чужина»,
Хоча й тепліші в світі є країни.
Мені і радість там була б сумна!…

* * *

Шануймо старість

Шануймо старість
— це, старих людей —
за їх прожитість,
працю — часом — без трофей,
вони, фундаменти вкладали,
часом, не їли і не спали,
але, в майбутнє заглядали,
щоб щось у спадщину лишили,
щоб діти, внуки довершили
не тільки в рідній Україні
але, по світу були вмілі,
щоби себе, та проявити
і мову рідну голосити,
і віру пра.. і пра.. дідів;
вони зумили зберігати
не тільки: а ширити й навчати;
Старі у всьому будівничі,
а молоді були, як ми,
та в ті часи, все винесли:
і війни, болі і розрухи
та вірність в серці берегли,
щоб нам все краще донести,
а нині — вже вони старенькі
часом недужі, немічні
і хочуть нашої поваги
за їхню працю у житті.
Колись і ми будемо старими,
Які? Ніхто не знає з нас,
та схочем ласки з молодими
якось ділити в кожен час;
Шануймо старість преславуту,
Як щедру осінь восени,
За шану приймемо заплату
бо всі старі, то це є — ми!

о. Василь Ганішевський
с. Ценів — Україна

 

Релігійна поезія

О, Боже, всесильний, могучий

О, Боже, всесильний, могучий,
Даруй нам єдність та згоду,
Любов, надію і віру.
Розум, добро та свободу.

О, Христе, ми вдячні всім серцем
За жертву Твою за всі муки,
За любов до людей всього світу.
За рани й покалічені руки.

Український народ миролюбний
Шле до Тебе молитви й благання.
Дай нам силу небесну й відвагу
Йти вперед до мети без вагання.

Ми будуємо разом державу.
Миролюбну свою Україну,
Працюймо, молімся, пісню співаймо
Про славну червону калину.

* * *

Олег Снилик

Небесний Царю

Небесний царю! Отче наш!
Ти, що у небі й на землі.
Нехай ім’я святиться Твоє,
І волі хай Твоєї закони промінні
Осяють серце вірою святою.
Ти все в премудрості створив.
Щоденним хлібом щедрість Твоя лине.
Ти вічність наша і надія.
І в справедливості прощаєш нам провини.
Як ми прощаєм нашим лиходіям.
Ми у спокусах дні і ночі
Знаходим охорону любви Твоєї,
Лукавому не дай нагоди
Гризню творить, в братолюбієм ідеї
Благослови Твій люд і веди до згоди.
Нехай святиться воля неба
Тепер і завжди і по всяк час.
Молитвою нехай міцніє віра в нас
І береже від болів і терпінь.
Бо Ти дорога наша і свята потреба. Амінь.

* * *

Олег Снилик

Благословенна ти в женах

Мерехтить авреоля злото-промінна
Твоєї скорбної і святої голови.
Із алябастром сяйного чола
Й лиця в покірності живої доброти.
І благородний смуток у очах
Відслонює глибінь і джерело любови
Твойого погляду цілющих благ.
Благословенна Ти в женах єси.

Думки на початку 1998 року
(Для всіх на спільне добро!)

Ось думка думку підганяє,
Ніби біжать на перегони, всі думки,
І просяться усі на аркуш,
Щоб дотулитись братів і сестер душ…
Щоб десь комусь, —
У серце кинути іскринку,
І розпалити вогнище любови!
Тож я їх всі ось тут вкладаю,
Й для всіх добра бажаю!
Може в кінці року цього,
Зійдуть в якомусь серці десь?..
І разом будемо радіти!
Та перше ж треба їх посіяти.
Не легко таке зерно сіяти.
Але, ще важче мовчати!!
Досить вже сліз нам і ридання!
Ними просякнута вже вся наша земля…
Досить проклонів нарікання.
Від них нам легше не стає,
А наповня ще більше гіркотою нас.
Бог дарував нам волі час!
І жде від нас він покаяння.
Досить вже пиячить до безтями!
І розкрадать державнеє майно.
Досить обману й аморалі.
Пора прийшла збудитись з кошмар сну!!
В наш нарід Бог сипнув талантів повну мірку
І глуздом неабияким нагородив нас Він,
Лише покаймось! І брат брата не гризім…
Зближаються вибори, єднаймо сили!
Єднаймо у любові, вірі і надії
З Христом ми можем подолати всі негоди!!
А мати-Україна так бажає між дітьми згоди…
Нехай Христос не буде лише традиційним на іконах,
Дозвольмо Йому жити й діяти в серцях!
Щоб ясним стало усім нам.
Що Кесарю, а що дасть Богу треба,
Щоб знайти балянс життя.
Народові на вічне, щасливе буття!
Без рабського хребта…
Коли Христа полюбимо всім серцем,
І Україну поруч ми поставим,
То наше я на своє місце стане,
Отеє я що таким барикадом є,
У розбудові нашої держави,
Тоді на брата брат зором любови гляне,
І тріснуть заздрости ненависти і пімсти всі окови,
Любов, цеж вічна й певна зброя є!
І цього, нам ніхто не зробить,
Це мусимо зробити ми!
У вільній нашій Богом даній волі, вибирати —
Любити, чи ненавидіти…
Розбратом натворили ми багато горя,
А Божа ж воля, щоб любити!
Дає нам Бог знову й знову нагоду —
Щоб могли успішно ми іспит здати!
Не хочу вірити, що не здамо!!!
Рука Господня все готова помагати.
Від нас залежить, чи ми уже навчилися в покорі —
До Нього прибігати і щиро помочі благати?..
Щоб дав нам мудрости, Державу будувати,
Йому на вічну славу, а Україні на вічне в щасті бути!!

Мотря Фаринич
Гамілтон, Канада. Січень, 1998 р.

* * *

Володимир Рожко
Луцьк, Україна, 1986 р.

Молитва

Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за рідну і святу,
За прадідівську нашу віру,
За нашу мову золоту.

Молюсь за тебе. Мамо рідна.
За твою долю і життя.
За тих молюся, що по тюрмах
Пішли за тебе в небуття.

Молюсь за тих, хто ще страждає.
За тих, зневірців, що зреклись.
Катам твоїм я все прощаю,
І ти їм, Господи, прости!

У Божій ласці і любові
Єднаймось, браття, вічне ми.
Хай сяє сонцем на Вкраїні
Любов і згода між людьми.

За Україну вислухай молитву.
Нас, Боже Праведний, прости,
А як ітимем на Голгофу,
Благослови наш Хрест нести.

В молитві щирій і любові
Єднає Божа ласка нас.
Охорони, Пречиста Діво.
Благослови, Нерукотворний Спас!

* * *

Я не мовчав

Я не мовчав,
і я не міг мовчати,
брехні я не терпів,
як тих, хто вмів брехати.

Я правдою світив,
у всі кутки темряви,
на світло виводив,
хто в світло кидав плями.

Так розум диктував,
і так веліла віра.
Кобзар нас так навчав,
чекала Україна.

Бог Слово мені дав
Щоб, ніби, факел нести,
щоб кожен з нас пізнав
як дух в собі піднести.

Щоб не боятися брехні,
і тої темряви страшної
за правду битися в борні,
здобути світло — ціль до волі.

І я втішаюся тепер,
воскресла віра, Україна,
за них то я терпів терор.
Казав брехлам: Воскресне віра!

Я не мовчав і не мовчу,
коли хто брехні розсіває,
я зразу брехні ті товчу,
й «вогонь» палю — нехай палає.

Хай світло світить навкруги,
хай темряви ніде не буде!
Щоб не ховались вороги,
і хай до зла ніхто не йде.

За світло Богові хвала,
і Україні нашій — слава!
Що правду Божу берегла,
і в правді Божій її прослава!

І правдолюбцям по світах
синам і донькам України,
що відкидали брехні жах,
але жили для України!

Хай світло Боже сяє нам,
на неньку нашу Україну,
Бо сам Господь дав правду нам,
і скарб душі — це світло, віру!

26.08.1997 с. Ценів
о. Василь Ганішевський

Релігійна поезія

Смак полиновий

Смак полиновий земного життя
Спонукує грішну душу мою
Не солодке в цім світі буття
Де п’ю я щодня гірку чашу свою.

Та не дам я упасти у відчай собі
І не маю я права себе обкрадати.
Бо Творець мого тіла Ісус на Землі
І за це я повинна Його прославляти.

Я славити буду Творця
Я славити буду своїми словами
Я славити буду щодня
Я славити буду своїми ділами.

26.09.1997
Ніна Радушко
Миргород, Україна

Рідна мова

Українська мова така милозвучна
Ти пройшла крізь тернові вінки
Та завжди ти була нерозлучна
Із народом своїм всі віки.
Як віра у Бога, рідная мова
Житиме вічно на українській землі.

06.97
Ніна Радушко
Миргород, Україна

Над Україною зоря

Над Україною зоря.
Над Україною сія.
Що Божий Син
Родився нині,
І, що Ісус Йому Ім’я.
Пречиста Діва —
Свята Мати —
Як Україна молода.
Дитя сповила у яслятах,
І хвалу Богу воздала.
І нині діти з України,
Пішли до зустрічі – Зорі,
Бо серцем, розумом відчули.
Що Бог родився На землі.
Зрадів Ісусик діточками.
Навчив співати колядки.
Щоби Різдво Його славили
І славу Божу між людьми.
З тих пір Ісусу колядуєм
І утішаємся Різдвом —
Як перший сніп
В жнива зав’яжем
Та — у свят Вечір за столом.
Господь ласкавий Україні,
Родючі дав поля, лани.
Щоб гарно жили українці.
Не знавши горя Ні біди.
Тож колядуймо гойно нині.
Кладім на столи калачі.
Молімся Господу-Дитині
За щиру волю Україні,
Що в Боже Царство дав ключі.
Христос Родився в Вефлеємі,
Ми в Україні родились
Та ми з Ісусиком зріднились
Як з Ним зріднився Світ увесь.
Хвала Тобі наш милий Боже,
Тобі ці наші колядки.
Що Ти даєш нам Все що гоже
Небесний свій Єрусалим.

парох о. Василь Ганішевський
с. Ценів

Щира подяка Василеві і Стефанії Куждам

Отець парох Василь Ганішевський села Ценіва, що на Тернопільщині, разом з всіма вірними цього села складають особливу щиру подяку Василеві і Стефанії Куждам за їх вийняткову щедрість для церкви і на поставлення у свойому рідному селі пам’ятника воїнам, що боролись за волю України, Української Повстанської Армії (УПА). Василь і Стефанія Кужди є уродженцями села Ценіва, які тепер проживають в США. Вони не забували свойого рідного села з того часу, коли доля їм судилась його покинути і йти у невідомий світ — на захід, але духом все залишались жити у свойому рідному селі.

Як тільки воскресла незалежна українська держава Василь і Стефанія Кужди постарались замаркувати свою пам’ять у рідному селі, ставши щедрими жертводавцями на потреби новозбудованої церкви і фундаторами пам’ятника УПА в селі Ценів.

25 серпня 1996 р. відбулось урочисте відкриття пам’ятника воїнам УПА в селі Ценеві, яке довершив о. парох Василь Ганішевський, відправивши Панахиду за спокій душі упавших за волю України воїнів УПА. Після цього відбувся, присвячений цій події, урочистий концерт. У цій вийнятковій урочистості взяли участь гості з сусідних сіл Ценіва, а також були запрошені учасники Української Повстанської Армії. Під час цих святкових хвилин не одноразово згадували імена Василя і Стефанії Куждів та висловлювали їм подяку за їх пам’ять і любов до рідного села та велику жертвенність. На жаль, вони не мали нагоди безпосередньо побачити святочно зібраних вдячних їм, біля пам’ятника людей і почути їх вислови подяки, бо на це їм не дозволяв їх вік і стан здоров’я. Тому, ось цією дорогою всі земляки односельчани села Ценіва, на чолі з о. парохом Василем Ганішевським, висловлюють Вам, Василю і Стефаніє, щиросердечну подяку за все Ваше добро, яке Ви вчинили. Хай Всевишній Господь держить Вас у своїй опіці.

о. парох Василь Ганішевський і жителі села Ценів

 

Побажання нам віршем

Далеко Ви за океаном,
Далеко від своїх країв.
Та серцем рідні Ви з народом,
Що разом з Вами все терпів.
Хоч Ви від нас в краях далеких,
Та голос Ваш луна, як дзвін.
І Ви на душах українських
Аж звідти сієте посів.
Хай квітне слава українська!
Хай людність в щасті прожива!
Кріпіться, брати-українці, —
Так Україна нас блага.

З любов’ю і пошаною до Вас о. Василь Ганішевський
с. Ченів, Козівський р-н, Тернопільська обл.

Рубрики



    Використання матеріалів журналу «Патріярхат» дозволяється за умови обов'язкового посилання (для інтернет-видань — гіперпосилання) на журнал «Патріярхат».

    © Патріярхат, 2004-2025