Богочоловік
Гадючим зором і ревом скаженінь товпа
Плюгавить Йсуса з Назарету, столяра.
На майдані у Понтія кричать «Розпни!»
Зловісним оп’янінням Ізраїля сини.
Наругою приниження Пилатові кати
Колючим терном голову святу сплели,
І під хрестом тяженним Божий Син
Людство пішов спасати від провин.
Шалів блюзнірством черні глум з’їдливий,
Як на гори Голготи скальному прориві
Конав Юдеї Цар. А Він Отця просив,
Щоб люду грішному провини всі простив.
Пливе народів віками призначена мета,
Й щороку розпинають Спасителя-Христа,
А Він до неба шле молитву скорбну і святу,
Щоб світ від аду захистить за смерть свою.
Чорна година!
В’ється довкола чорна година,
хвилини краю вітри беруть,
земле, могило, де ж та Людина
а до Кришталю вже цвяхи б’ють.
Кришталь тріскоче, б’є людям в очі.
Та одинока, та з алябастром
дивитись не хоче.
Схрестила руки на свої груди,
Уста примерзли…
Ах люди, люди, ах люди, люди!
о. Мирон Михайлишин
Краків, 1991 р.
Леся Храплива-Щур
Молитва
Лежить у небі на престолі,
У спалахах надземних світел,
Нова Святому авреоля.
Чоло Святого прикрасити.
Осінюють притвор владичий
В безпереривнім мерехтінні
Високі молитовні свічі
У храмі Вічного нетліннім.
Лунає хорів стоголосся
І про одне Святого молять:
Андреєві зі Львова просять
Накласти вічну авреолю.
Дзвінки: дитячі голосочки
З тих захоронок, що поставив,
Бо дідусеві кожне хоче
Казкової, святої слави.
Несуть луну пісень Карпати;
Це пластунів у лавах мрія:
Хай Друг з кедрової палати
Святим у небі заясніє.
Дівочий спів — іскриста хвиля,
За їх добродія із Юра,
Бо жити правдою учились
З Його руки — у школи мурах.
Гримучий хор у чорних рясах:
Молитву творять богослови.
За віру ту, що їм далася,
Що вчив Він вірности — до крови.
Веселкою бурливих ліній
Несуть мистці свої приноси:
У переливах звуків, тіней
У Мецената ласки просять.
Правдиві, як терпіння, хори
З глибин і самоти й одчаю:
Хай Той, хто рятував їх хворих,
Поміж Святими засіяє!
Несеться хорів стоголосся,
Вселенна сповнена гармоній…
А Справедливість вже підносить
І простягає вже долоні…
З престола взяти авреолю.
Вінчати Праведника нею.
Зіслати нам, за всю недолю,
Святого, віщого Андрея!
