Добромильська реформа: типові нетипові кроки

15 червня 1882 року єзуїтам передали монастир у Добромилі, де був новіціят, тобто де майбутні монахи проходили послух. На той час у Добромильській обителі було лише три монахи і один новик, і то вони на знак протесту покинули монастир, залишивши єзуїтам порожній храм з келіями і напівпорожньою казною. Єзуїти на чолі з отцем Каспером Щепковським заселились, розібрались у фінансових справах, пробачили боржникам монастиря, небагатим селянам та міщанам борги і почали служіння. Жили вони дійсно за правилами святого Василія Великого, служби відправляли за візантійським обрядом, не боронили говорити українською, читати українські книги, уникали польщизни і латинщини. Водночас розпочали ремонт монастиря.

Повністю матеріал доступний у паперовій версії журналу

Свіжий номер

4 (468) 2018 2018-4-obklad-m