Отець Августин Цебровський – мученик за віру і свій народ

Історія Церкви – це не тільки історія видатних понтифіків, патріархів і митрополитів, не тільки аналіз відносин між Церквою та державою чи розповіді про проведення вселенських Соборів і помісних синодів. Історія Церкви – це й життя та доля парафіяльного духовенства, єромонахів, ченців і черниць, простих вірян. УГКЦ може похвалитися великою кількістю достойних духовних осіб, які активно працювали у своїх парафіях, однак ми знаємо про них дуже мало. Тож розповідь про отця Августина-Климента Цебровського, довголітнього пароха в селі Черепин на Львівщині, є спробою заповнити «білу пляму» в нашій історії. Його історія життя – не тільки про Церкву, але й про народ, про його право мати свою мову, культуру, традиції, державу.

о.Августин ЦебровськийОтець Августин Цебровський народився 4 лютого 1888 року в Романовому Селі на Тернопільщині у селянській родині. Середню освіту здобув у тернопільській гімназії, згодом вступив до Львівської духовної семінарії. Перші два роки навчався нормально, але завершити навчальний заклад завадила Перша світова війна. Після закінчення семінарії одразу ж одружився з Олександрою Пелех (1898 – 1944 рр.), донькою отця Пилипа, пароха у Товщеві Винниківського деканату (тепер Львівський район). Пресвітерські свячення отримав у Львові в соборі Святого Юра 9 січня 1922 року і відразу ж був скерований на служіння в Розділ Миколаївського деканату. Там пробув як сотрудник один місяць і був переведений на Золочівщину, в село Ушня. Однак душпастирював у ньому лише чотири місяці і 15 вересня 1922 року отримав посаду завідателя (адміністратора) в селі Черепин Винниківського деканату. Попередній парох, отець Ігнатій Слободян, перейшов на посаду пароха у Товщів. Назагал Августин Цебровський як новопресвітер не міг сподіватися на призначення парохом, але отець Теодор Кутний, який отримав канонічну інституцію (офіційне призначення) у Черепин із невідомих причини відмовився. Врешті-решт Митрополичий ординаріат прийняв прохання отця Цебровського і подав його кандидатуру на пароха в цьому селі. Саме з призначенням отця Августина сталася «мовна» колізія. Патроном парафії у Черепині й Давидові (дочірня парафія) був римо-католицький конвент отців-домініканців у Львові. Тобто вирішальну роль у призначенні греко-католицького священника на парафію відігравали ксьондзи, переважно польського походження. У Центральному державному історичному архіві України у Львові зберігаються документи, що стосуються справи призначення отця Цебровського в Черепин. У них можна прочитати: на два листи від Митрополичого ординаріату про вибір пароха керівництво Конвенту відповіло, що в монастирі нема жодного знавця «рускего янзику», і просило писати наступні листи латиною, польською або ж італійською. Ординаріат вирішив наполягти на своєму і прийняв відповідь отців-домініканців як відмову від своїх коляторських прав і тому призначив отця Цебровського. Державна влада визнала вибір отця Августина на пароха, і римо-католицький монастир мусив із цим погодитися.

Повністю статтю читайте у паперовому або в електронному варіанті.

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt